Зелене живцювання — один із способів вегетативного розмноження рослин, оснований на їхній біологічній особливості — регенерації, що полягає в здатності окремих частин чи органів відновлювати цілісний організм. Цей спосіб забеспечує одержання кореневласних рослин, особливістю яких є генетична однорідність. і хоча це викликає такі небажані явища, як несумісність підщепи і прищепи, шо часто спостерігається при щепленні, такі рослини мають здатність самовідновлюватися у разі відмирання надземної частини, що особливо важливо для культур із зниженою зимостійкістю. Кореневласна культура забезпечує також високу витривалість, продуктивність і довговічність плодових насаджень. Тому зелене живцювання незамінне, коли треба швидко розмножити форми, які є в незначній кількості маточних екземплярів. Найчастіше це окремі цінні рослини, виведені селекціонерами, або одиничні рослині одержані в результаті знезараження від вірусних чи інших хвороб. Добре розмножуються зеленими живцями вишня слива, алича, персик, айва, клонові підщепи яблуні, виноград, аронія, смородина, агрус, обліпиха, актинідія, журавлина, черемха, барбарис та інші рослини. На жаль, яблуні і груші культурних сортів погано розмножуються зеленими живцями, особливо без автоматичного регулювання ту мано утворення.

Спосіб зеленого живцювання відомий давно, але широке застосування він знайшов після того, як були відкриті регулятори росту, що прискорюють появу коріння. В умовах промислового виробництва розмноження зеленими живцями проводять у спеціальних установках штучного туману, де подача і розбризкування вологи механізовані і автоматизовані. Але розмноження зеленими живцями можна проводити і в простих пристосуваннях з поливом вручну. Для цього виберіть рівну чи з невеликим ухилом, добре освітлену, захищену від вітру ділянку, розбийте її на грядки шириною 1 м, довжина довільна Зніміть верхній шар грунту на 25—30 см, покладіть на дно грядки щебінь, гравій, шлак, биту цеглу, щоб створити дренаж шаром 10—12 см. Зверху насипте родючий грунт товщиною 15—20 см, а також субстрат — крупнозернистий пісок чи суміш піску і торфу, перліт, вермікуліт тощо — шаром 3—5 см. Після цього над грядкою зробіть дерев'яний або дротяний каркас і обтягніть його поліетиленовою плівкою. Можна використати для живцювання звичайні парники. Парникові рами на період укорінення живців треба забілити вапном і білою глиною. Високу вологість під плівкою чи рамою забезпечте частими обприскуваннями водою. Щоб збільшити інтервали між обприскуваннями, жаркої сонячної днини парники притініть мішковиною, рогожею чи матами. Субстрат не перезволожуйте — це може викликати загнивання нижньої частини живців.

Для зеленого живцювання ліпше використовувати молоді рослини, укорінення від яких набагато краще, ніж від старих. Відібрані екземпляри, з яких взяті пагони для живцювання, рано навесні сильно обріжте, щоб одержати хороший приріст. Пагони зріжте на початку їхнього активного росту. В Україні це початок — середина червня.

пагін має довжину 10—15 см, то його можна вкорінювати цілим, лише прищипнувши верхівку. Пагони більшої довжини розріжте на живці з 2—3 міжвузлями. Нижній зріз повинен бути косим, під брунькою, верхній — прямим, над брунькою. Для зменшення випаровуючої поверхні нижній листок краще зріжте зовсім, а у рослин з великими листками наполовину чи на ²/з вкоротіть усе листя. Зелені живці перед посадкою обробіть регуляторами росту — гетероауксином (150 мг на 1 л) протягом 12—24 годин. У такому випадку укорінення живців становитиме 85—90%. Без скорочення листяної поверхні листя на 2-вічкових живцях £ - 5— 7-й день в'яне, а укорінення становить усього 7—10% від числа висаджених живців.

Повернутися в категорию: Садівництво

...