Агрус

Одна з найсмачніших і найпоживніших ягід. Походжен­ня невідоме, проте культивують агрус на Русі з давніх часів. Це - невеликий кущ висотою до 80-120 см і шири­ною 120-200 см. Залежно від сорту кущі можуть бути сильно- або середньорослими, компактними чи розкиди­стими. Пагони у більшості сортів вкриті шипами. Агрус добре росте і плодоносить на родючих грунтах з помір­ною вологістю і достатньою аерацією. Непридатні для нього заболочені ділянки, а також грунти з високим заля­ганням грунтових вод і кислі. На піщаних і супіщаних грунтах він дає хороші урожаї при щорічному внесенні органічних добрив, зрошенні і мульчуванні. На важких гли­нистих грунтах хороший урожай забезпечить систематичне розпушення, що відкриває доступ повітря до коріння.

Агрус зацвітає дещо раніше чорної смородини. Для до­зрівання ягід велике значення має вологість повітря й грунту - за дощової погоди ягоди розтріскуються та оси­паються. Агрус - більш посухостійка рослина, ніж сморо­дина, але менш зимостійка. Хоча агрус вибагливий до світла, але мириться і з напівтінню. Але не слід забувати, що при сильному затіненні утворення плодових бруньок

уповільнюється, врожай значно знижується. Тому старі та

зайві прикореневі гілки систематично видаляють.

Ягоди агрусу залежно від сорту різноманітні за кольо­рам, розміром, формою, опушенням та смаковими якостями. Ціннішими вважаються сорти з темним забарвленням, тому що в них більше Р-активних речовин - 750- 1000 мг%, тоді як у зелених чи жовтих їх 100-250 мг%.

Коренева система агрусу краще розвинена, ніж у сморо­дини, корені залягають на глибині до 80 см, окремі з них проникають на глибину до 1,5-2 м. Починають коріння активно рости значно раніше, ніж надземна частина, вже при температурі грунту +1...+З °С. Найбільший ріст коре­нів та надземної частини припадає на травень - червень, коли інтенсивно ростуть пагони і формується врожай.

Найбільш перспективні для аматорських садів такі сорти:

КорсуньШевченківський. Среднеспелий сорт. Кусты средней силы роста, слаборозлезлые, колючек на стеблях мало, ветви арочные согнуты. Ягоди середнього размера (2,8-3 г), округло-овальные, золотисто-розовые и золотисто- красные, кисловато-сладкие. Зимостійкий, стійкий до борош­нистої роси, врожайний. Добре розмножується зеленими і здерев'янілими живцями.

Консервний. Середньостиглий сорт. Кущ міцний, ком­пактний, середньої сили росту. Пагони прямі, товсті, шипуватість незначна. Ягоди овальної або оберненояйцеподібної форми, червоні, великі і середньої величини, тримаються на кущі міцно. Смак кислосолодкий. Урожайність хоро­ша. Зимостійкий, стійкий до борошнистої роси.

Руський. Середньостиглий сорт. Кущ середньої сили росту, слабо розлогий, верхівки куща звисають, з середньою кількістю колючок. Ягоди великі (3,5-4,0 г), темно-червоні, не опушені, з восковим нальотом, овальної форми, одно­мірні. Зимостійкість середня. Відносно стійкий до борош­нистої роси. Врожайність хороша. Добре розмножується зеленими і здерев'янілими живцями.

Садко. Середньостиглий сорт. Кущ середньо рослий, слабо розлогий. Пагони мало колючі. Ягоди великі, і середньої величини (3-4 г), овально-грушеподібної форми, чер­воні, вирівняні. Середньозимостійкий, має добру пагоноутворюючу здатність, слабо уражується сферотекою. Урожайність добра.

  Неслухівський. Раньостиглий сорт. Кущі середньорослі, слаборозлогі. Пагони товсті, колючі. Ягоди великі (4,1-4,5 г), овальні, червоного кольору, дуже смачні. Високо­

врожайний, зимостійкий, слабо уражується борошнистою росою, (лише в молодому віці)о Добре розмножується здерев’янілими живцями і відсадками.

Крома. Гібрид між чорною смородиною і агрусом, виве­дений у Швеції, з сильними безшипними пагонами. Має прямостоячий кущ, стійкий до борошнистої роси, кліща, плямистості листя. Ягоди великі - 1,5-2,6 см у діаметрі (крупніші, ніж у чорної смородини, але менші, ніж б агруса), зібрані по З-5 ягід у китиці, чорні, гладенькі, щільно при­кріплені до плодоніжки. Специфічний аромат чорної сморо­дини відсутній, смак приємний - середній між чорною смо­родиною і агрусом. Вітаміну С більше, ніж в агрусі, але менше, ніж в чорній смородині

Йошта. Одержаний у Німеччині гібрид чорної сморо­дини і агрусу, що за господарськими ознаками переважає батьківські форми. Рослина має безшипні пагони (до 1,5 м), прямостоячий кущ, темно-зелене, блискуче листя, великі квітки (по 3-5 у китиці). Ягоди чорні, великі (до 3 г), овальної форми. Шкірка щільна, гладенька, специфічний аромат чорної смородини відсутній, смак середній між агру­сом і чорною смородиною, приємний. В ягодах багато віта­міну С (900-1000 мг%). Середня врожайність за 8 років плодоношення складає 5,5 кг, максимальна - 10,7 кг. Стій­кий до морозів, борошнистої роси і кліщів,

Вибір ділянки, підготовка грунту, посадка. Агрус - світлолюбна культура, тому його краще висаджувати на рівних або з невеликим схилом місцях, які добре освітлені і захищені від вітрів. Він менш вологолюбний, ніж чорна смородина, надмірна вологість пригнічує розвиток рослини, і вона погано плодоносить.

Відстань між кущами в ряду повинна становити 1- 1,25 м, між рядами - 2 м. При густішому розміщенні урожай, з віком рослини зменшується, а догляд за кущами ускладнюється. У саджанців перед посадкою обрізають пошкоджені при викопуванні кінці коренів, а коріння вмо­чують у грунтову бовтанку, щоб вони не підсихали. Садять рослини на 5-6 см глибше, ніж вони росли у шкілці. Кра­щим строком садіння вважається осінь. Але можна висаджувати і ранньою весною, як тільки дозволить стан грунту, проте обов’язково до розпускання бруньок, У посадкою ями шириною 50-55 см і глибиною 45-50 см вносять по 8-10 кг перегною, 100-150 г суперфосфату і 60-80 г калійної солі. Добрива ретельно переміщують з верхнім ша­ром грунту. Корені саджанця рівномірно розміщують у посадковій ямі і засипають їх грунтом. Після цього рослини добре поливають і мульчують перегноєм або торфом шаром 4-5 см. Надземну частину посаджених рослин сильно вкорочують, залишаючи над поверхнею грунту частину стебла з 3-4 бруньками.

Розмноження. Основний спосіб - вегетативний: горизонтальними, вертикальними та дугоподібними відсадками, здерев’янілими і зеленими живцями та щепленням. Найпоширеніший прийом розмноження - горизонтальними відсадками. Агрус можна вирощувати у штамбовій формі. В такому випадку його щеплять на штамб смородини золотистої. Є два способи вирощування саджанців штамбового агрусу -зимовим щепленням у приміщенні і літным у відкритому грунті. Радимо зупинитися на останньому - воно більш просте і не таке трудомістке. Сіянці чи відсадки агрусу або золотистої смородини готують до щеплення за мысяць - відчищають штамбик від пагонів потовщення, вирізуючи їх повністю. Кращий сцосіб літнього щеплення - бокове щеплення за кору. Можна використати агрус у штамбовій формі і на власному корені, підчищаючи штам­бик на висоті 50-60 см. Штамбовий агрус зручний для догляду, менше пошкоджується сферотекою, красивий за формою.

При розмноженні агрусу насінням виростають рослини культурного виду з їстівними плодами. За комплексом ознак вони бувають різними, але таким шляхом можна одержати цінні сорти. Насіння висівають восени, стратифікувати його можна протягом всієї зими і висівати навесні, у квітні.

Внесення добрив. Якщо перед посадкою вносили орга­нічні й мінеральні добрива, то перші 2-3 роки молоді рослини можна не удобрювати, але для кращого росту кущі щороку кілька разів підживлюють азотними добривами. Перший раз їх вносять під перше весняне розвуження грунту, другий - під час інтенсивного росту пагонів і наливу ягід, третій раз - після збирання врожаю.

Догляд. Грунт розпушують протягом усієї вегетації рослин, особливо першої половини літа, коли пагони інтен­сивно ростуть і формується врожай. Протягом літа грунт біля кущів 5-6 разів розпушують і видаляють бур’яни. Його також можна мульчувати рано навесні після внесення мінеральних добрив і розпушення. Це поліпшує водний і повітряний режим, умови кореневого живлення та стримує ріст бур'янів.

Формування та обрізування. На 2-3-й рік після посадки у куща агрусу вирізають усі недорозвинені, хворі і пошкоджені гілки. Щороку в кущі залишають 4-5 прикоре­невих пагонів. Дорослі кущі повинні мати 20-24 гілки різ­ного віку. Основний урожай агрусу формується на 2-4-річних плодушках, частина яких може жити 7-8 років, але їх замало і вони не впливають на врожайність кущів.

З початку плодоношення обрізування агрусу полягає у проріджуванні. На 4-й і 5-й роки після садіння обрізування зводиться лише до видалення зайвих молодих гілок, якщо їх не передбачають використати, для горизонталь­них відсадок. У наступні роки обрізування трохи поси­люють, оскільки вже є гілки, старші 6 років. Найцінніші гілки в кущі агрусу 4-5-річного віку, які відзначаються високою продуктивністю. Починаючи з 6-7-го року вро­жайність їх знижується, тому при обрізуванні дорослих кущів такі гілки видаляють.

Куще агрусу обрізують восени або рано навесні до роз­пускання брутзок. Вирізані гілки виносять з ділянки і спалюють, щоб запобігти поширенню шкідників і хвороб. Під час обрізування всі верхівки однорічних пагонів, уражених борошнистою росою вирізують і спалюють.

Обрізування кущового агрусу після посадки і наступного року: а) кущ, обрізаний після посадки; б) кущ, обрізаний наступного року.

Переглядів: 1403

Повернутися в категорию: Садівництво