Будова плодових рослин

Щоб правильно доглядати за плодовими деревами_, необ­хідно мати уявлення про їхні основні частини. Плодові рослини — це складні організми, що складаються з двох

взаємодіючих систем: кореневої і надземної. Вони, в свою чергу, мають різні вегетативні і репродуктивні органи, по­в’язані між собою. До основних вегетативних органів нале­жать коріння, стебла і листя, а такі частини рослини, як бруньки, колючки та інші, являють собою видозміни основ­них органів. До репродуктивних органів належать квітки, які виконують функцію відтворення рослин шляхом утво­рення насіння.

Коренева система плодового дерева виконує важливі функції в його житті: утримує рослину в грунті у вертикаль­ному положенні; подає воду і елементи мінерального жив­лення в надземні органи; синтезує необхідні для життє­діяльності органічні сполуки (ростові речовини, амінокис­лоти); відкладає запасні поживні речовини. (В окремих видів плодових рослин корінь виконує ще й функцію роз­множення.) У плодових культур розрізняють кореневі системи насіннєвого і вегетативного походження, кожна з яких має характерні особливості будови і розміщення в грунті. Так, коріння плодових дерев, вирощених з насіння або щеплених на насіннєві підщепи, проникає в грунт значно глибше, ніж коріння дерев того ж сорту, щеплених на під­щепи, які розмножували вегетативно.

Залежно від напрямку росту корені плодових дерев поді­ляють на горизонтальні (розміщуються паралельно до по­верхні грунту) і вертикальні (спрямовані вертикально вниз у глибші грунтові і підгрунтові шари). Горизонтальні коре­ні краще розгалужені, розміщуються у поверхневому, най­активнішому за мікробіологічними процесами, шарі грунту. За допомогою вертикальних коренів дерево добре закріп­люється у грунті, поглинає воду та елементи мінераль­ного живлення з глибших грунтових горизонтів.

Залежно від товщини, довжини і розгалуженості корені бувають скелетні, напівскелетні і обростаючі. Скелетні коре­ні утворюють основу кореневої системи, мають довжину від 0,5 м до кількох метрів, товщину від 4—5 мм до кількох сантиметрів» Бокові корені, що відходять від скелетних, називають напівскелетними, тоненькі (до 1—3 мм) і корот­кі корінці, які відростають на скелетних і напівскелетних коренях, називають обростаючими.

Надземна частіша дерева включає стовбур і крону, Місце переходу кореня в стовбур називають кореневою шийкою.

Стовбур — головна, як правило вертикальна, вісь плодо­вого дерева, яка утримує всі гілки. Найнижчу частину стов­бура (від кореневої шийки до першого бокового розгалу­ження) називають штамбом, верхню (від штамба, з бокови­ми розгалуженнями) — центральним провідником, або лідером. Товсті гілки, що відходять безпосередньо від цент­рального провідника і утворюють основу крони, е гілками першого порядку, або скелетними. Вони найбільш розвинеш І мають довжину 2—3 м. Гілки, що відходять від скелетних, є гілками другого порядку, або напівскелетними. На перелі­чених гілках розміщуються дрібні, так звані обростаючі гілочки, на яких розвиваються ростові, а також різного віку плодові утворення. Всі розгалуження разом із стовбуром дерева утворюють крону.

Важливою частиною плодового дерева, є ростові І плодо­ві утворення — носії найбільшої кількості листків І бруньок. Листок — один із найзначніших органів рослини. Від розвитку листка, його фотосинтезуючої активності зале­жить життєдіяльність всієї рослини. Брунька — унікальний орган плодового дерева. З неї виростають листки і пагони, утворюються нові бруньки, в ній закладаються і форму­ються зачатки квіток 3 життєдіяльністю бруньки тісно пов'язане плодоношення дерев, адже вона — основний ком­понент, що дає можливість зберегти цінні господарськобіологічні ознаки сорту при масовому розмноженні плодо­вих дерев способом окуліровки_.

Залежно від того, що наростає з бруньок, їх поділя­ють на вегетативні і генеративні. Вегетативні бруньки від­різняються від останніх будовою, розмірами, формою і розміщенням на ростових і плодових гілках. В основному вони видовжені, загострені. Ті бруньки, з яких виростають пагони, називають ростовими, а ті, з яких утворюються короткі прирости з розетками листя,— листковими. Гене­ративні бруньки округлі, добре виповнені, більших розмірів. Бруньки, розміщені у нижній частині пагонів під корою, часто не пробуджуються, а проростають лише після обрі­зування або підмерзання чи висихання верхніх частин дере­ва, Це так звані сплячі бруньки. Вони — надійний резерв для відновлення втрачених надземних частин рослини. Тому їх широко використовують для омолоджування саду та у випадках підмерзання плодових порід.

Вегетативні обростаючі утворення, або річні прирости, відзначаються інтенсивним ростом, не мають квіткових бру­ньок, проте забезпечують збільшений об’єму крони дерева. Ростовий пагін — це однорічне стебло з листками, в пазу­хах яких закладаються бруньки. Утворюється він з кінцевої або розміщеної коло нього бруньки. На пагоні розрізняють вузли (місце розміщення бруньки і прикріплення черешка

листкової пластинки) і міжвузля (відстань між двома вуз­лами) . Після закінчення росту і опадання листя пагін пере­творюється на  річний приріст або гілку. Сильні кінцеві ростові пагони називають пагонами продовження централь­ного провідника або скелетних гілок. Пагони, що вирос­тають з бруньок, розміщених близько до верхніх, мають назву конкурентів. Влітку з бокових бруньок, що утворили­ся на прирості, цього ж року можуть вирости передчасні пагони.

Плодові утворення виконують функції плодоношення і відрізняються морфологічними ознаками (зовнішній ви­гляд, величина). У зерняткових (яблуні, груші) — це кільчатки, списики, плодові прутики; у кісточкових — букетні гілочки, шпорці, однорічні плодові гілочки; в ягідників — кільчатки.

Кільчатки — найменші, дуже ламкі плодові гілочки дов­жиною 3 5 см з кільцеподібними від опадання лусочок і листків рубцями. Нерозгалужену кільчатку називають про­стою. Закінчується вона добре розвиненою листковою або квітковою брунькою. Якщо брунька простої кільчатки квіт­кова, то протягом наступної вегетації кільчатка потовщу­ється у місці прикріплення плода і перетворюється на плодову сумку. Наступної весни на верхівці сумки розви­вається суцвіття, а з боків — кілька сильно зближених лист­ків. Після закінчення цвітіння одночасно з плодами на сумці виростають 2 гілочки-кільчатки або 1 кільчатка + плодовий прутик, але найчастіше 2 плодових прутики. При досить інтенсивному рості 1 або 2 гілочки можуть бути вегетативними. Молоді (2—5 років) розгалужені кільчатки, які вже плодоносили, утворюють плодушки. З віком вони ще більше розгалужуються і перетворюються на склад­ні багаторічні плодові гілочки (плодухи). Живуть кільчатки 5—8 років. Ті з них, яким понад 5—7 років, переважно низькопродуктивні і врожаю майже не дають. Тому їх потрібно омолоджувати або вирізувати.

Списики — однорічні плодові гілочки довжиною від 5 до 12—15 см. Вони закінчуються листковою або квітковою брунькою, мають вкорочені міжвузля і дуже зближені бо­кові бруньки. Як правило, списики виростають під прямим кутом до несучої гілочки. У груші списики можуть закін­чуватися колючками.

Плодові прутики — однорічні гілочки завдовжки понад 15—18 см, завжди закінчуються квітковою брунькою, тро­хи зігнуті й тонші, ніж ростові пагони. З бокових бруньок прутиків, як правило, розвивається листя. 3 часом

деякі з бруньок біля верхівки можуть перетворитися на кільчатки.

Букетні гілочки — вкорочені (від 0,5 до б см) нерозгалужені плодові гілочки у вишні, черешні, аличі_, абрикоса. По боках таких гілочок щільно одна до одної розміщені квіткові бруньки, а на верхівці — група бруньок, з яких 1 —2 ростові, а решта — квіткові. Навесні з квіткових бруньок утворюються квітки і плода, а з верхівкової ростової бруньки — нова букетна гілочка. Живуть ці гілочки до 6 і  більше років, а плодоносять, як правило, перші 2—3 роки

 Шпорці - короткі, довжиною від 0,5 до 10 см, плодові творення в сливи, аличі та абрикоса. Закінчуються ростовими гострими бруньками або колючкою. Майже такі плодові гілочки утворюються на смородині та агрусі. Живуть шпорці 3—5 років.

Однорічні плодові гілочки — тонкі недовговічні гілочки у вишні і персика завдовжки 10—20 і більше сантиметрів. По всій їхній довжині розміщені одиничні квіткові бруньки, верхівкова брунька — ростова.

Змішані гілочки — це в основному середні прирости ми­лого року, по всій довжині яких розміщені квіткові і ростові бруньки (верхня брунька ростова). Такі гілочки у багатьох кісточкових порід несуть більшу частину врожаю;ё персика — це найцінніші плодові утворення.

Переглядів: 1955

Повернутися в категорию: Садівництво