Плоди шипшини — природний полівітамінний концентрат, який є основною рослинною сировиною для медичної промисловості. За вмістом вітамінів С і Р — це найбагатша культура серед усіх плодових і ягідних рослин. Проте господарське значення шипшини не обмежується тільки цим. Багато видів її використовують як декоративні рослини для групових, алейних, поодиноких насаджень, особливо шипшину зморшкувату, яка довго і красиво цвіте. Шипшину собачу широко застосовують як підщепу для культурних сортів троянд.

Рід шипшини об'єднує близько 400 видів і різновидів. Належить до родини розових, поширених головним чином у Північній півкулі. На сьогодні відомо понад 60 видів садових форм шипшини, Особливо багато її на півночі України, у середньому Поволжі, в Західному і Східному Сибіру, на Далекому Сході. Найбільше господарське значення мають шипшина корична, шипшина собача (або звичайна) і шипшина зморшкувата. Ці види ростуть на Україні і у дикому вигляді. Найдоцільніше вирощувати шипшину коричну і зморшкувату.

Росте шипшина у вигляді куща висотою до 1,5—2 м. Пагони коричнево-червоні, вкриті дрібненькими численними шипами. Листя темно-зелене, складне, непарноперисте, має від 3 до 11 листочків еліптичної або яйцеподібної форми. Восени юно надзвичайно красиве — лимонно-жовте. Квітки одиничні або у суцвіттях по 2—3, темно-пурпурові, рожеві, білі, до 8 см у діаметрі, дуже пахучі. Плодоносить рясно ї щорічно, починаючи з 2-го року після посадки. Плода червоно-оранжеві, червоні, м’ясисті, діаметром 2—4 см. У природних умовах утворює щільні зарості. Шипшина — волога і світлолюбна рослина, росте по берегах річок, на морських узбережжях, невибаглива до грунтів. Зимостійкість висока. Тривалість життя куща 20—25 років. Окремі стовбурці її живуть б—7 років, потім відмирають, а на зміну їм з являються нові.

Сорти.

Крупноплідний ВНДВІ. Відібраний з сіянців шипшини зморшкуватої, сорт середнього строку достигання. Кущі сильнорослі. Шипи розташовані по всьому пагону. Листя велике, зморщене, зверху голе, блискуче, знизу сірувато-зелене, опушене. Квітки великі, рожеві Плоди кулясто-овальні, сплюснуто-овальні_? оранжеві і яскраво-червоні, середня маса 7,5 г, шкірка товста, без опушення«

Вітамінний ВНДВІ. Виведений шляхом схрещування шипшини коричної і шипшини Уебба. Сорт середньораннього строку достигання. Кущі сильнорослі, прямостоячі, знизу щільні, зверху розлогі, з пониклими гілками. Шипи є лише у нижній частині пагона. Листя середнього розміру, світло- і жовтувато-зелене. Плода округло-овальні, оранжево-червоні, кармінно-червоні, кисло-солодкі. Достигають наприкінці серпня, довго тримаються на кущах, не обсипаються. Середня маса їх 3 г максимальна — 4. Зимостійкість висока.

Розмноження і посадка. Шипшину розмножують васінням і вегетативно — кореневими паростками, відсадками, підземними стеблами, порослю, зеленими живцями. Кращі ознаки відібраних форм і сортів зберігаються при вегетативному розмноженні. Найпростіший спосіб — кореневищами і живцями. Для цього за кілька днів до посадки нарізають живці завдовжки 10—15 см, зв'язуючи їх по 25—30 штук. При транспортуванні обгортають плівкою чи мохом. Висаджувати краще навесні, але можна і восени. Садять кореневі живці під лопату горизонтально на глибину 10—15 см з шириною міжрядь 2,5—3 м і відстанню у ряду 1,5 м. Саджанці, вирощені із зелених живців або відсадками, необхідно висаджувати в ями глибиною 35—40 см, діаметром 40—50 см. Перед посадкою у кожну з них бажано внести 1 відро перегною, 200 г суперфосфату« 50 г калійної солі. Добрива старанно перемішують з грунтом, коріння саджанців умочують у земляну бовтанку, розправляють. Рослини поливають з розрахунку 1 відро на кущ.

Розмножують шипшину і насінням, але воно сходить довго. Тому його стратифікують зразу ж після видалення з плодів і витримують у вологому піску при температурі +2…+5 °С протягом 8—9 місяців. Насіння висівають рано навесні При коротшому строку стратифікації краще його висівати восени. На постійне місце висаджують дворічні сіянці

Вибір місця і підготовка грунту. Шипшина добре росте на рівних освітлених ділянках або південних схилах. Найкращі грунти — чорноземи темно-сірі лісові, окультурені, багаті на органічні речовини. За 5—6 місяців до садіння на 1 га вносять 60—80 т органічних добрив, 5—б ц суперфосфату та 2—3 ц калійної солі. Потім орють на глибину 50 см, вирівнюють і тримають чистим до садіння. Ями можна викопати завчасно — за 1,5—2 місяці.

Догляд. Грунт у молодих насаджень 4—-5 разів розпушують, 1—2 рази знищують бур’яни. Починаючи з другого

року теля садіння щорічно, рано навесні, перед розпушенням необхідно на кожній гектар вносити по 1 ц азотних добрив у лунку навколо рослин (краще в розчиненому вигляді). Починаючи з 4—5-го року життя при осінньому обробітку грунту 1 раз у 4 роки вносять органічні та мінеральні добрива, що підвищує врожайність на 40—50 %.

Формування і обрізування. У перший рік після садіння рослину формують. Пагони підрізають на ¹/з довжини. Щоб сформувати кущ з 10—12 гілками, залишають сильні прикореневі пагоеи які в перший рік не галузяться. Наступної весни їх укорочують на висоті від 60 до 100 см (для посилення галуження). Навесні третього року всі бокові пагони вкорочують, залишаючи 2—4 бруньки. У результаті кожна трирічна гілка буде мати 15—25 галужень і на них 80— 100 плодів. Навесні 4—5-го року життя всі бокові однорічні пагони вкорочують за тим же принципом. Сухі, поламані, хворі, а також скелетні гілки старші 6 років видаляють, замість них залишають прикореневі паростки.

Повернутися в категорию: Садівництво

...