Насадження культурної сливи в Україні значні — більше 25% від загальної кількості плодових дерев. У Київській, Дніпропетровській, Запорізькій областях в основному вирощують десертні сорти — ренклоди, у Вінницькій, Черкаській — угорку домашню (для сушіння). Особливе місце і значення має ця культура у Полтавській області, де відомі чудові місцеві сорти сливи, такі як Опішнянська. Розповсюджені тут і угорки.

Слива домашня у природі невідома — це збірний вид. Походить вона від природного схрещування терну та аличі. В цьому збірному виді виділяють 2 основних підвиди — тернослив і угорку.

Тернослив (тернослива) розповсюджений по всій Європі. Відрізняється від терну більшою силою росту, меншою кількістю колючок, більшими плодами (маса 10—30 г) , що

мають синювато-чорне забарвлення і восковий наліт. Кісточка у тернослива погано відокремлюється від м'якуша. Біологічні особливості — ранній вступ у плодоношення, хороша врожайність і стійкість до хвороб. Широкий ареал цієї сливи зумовлений наявністю багатьох різновидів, які представлені 4 групами культурних сортів; власне терносливи, мірабелі, дармасцени, ренклоди. Останні мають кулеподібні плоди переважно зеленого забарвлення, соковиті, десертного смаку. Основне призначення їх споживання у свіжому вигляді.

Угорка — другий підвид збірного виду сливи домашньої. Відрізняється від терносливу великою силою росту. Плоди різної форми — від видовжено - овальної до округлої, за кольором синювато-фіолетові, з борозенкою. М'якуш заленувато-жовтий. Кісточка видовжена, добре відділяється від м’якуша. Гарно розмножується кореневими паростками.

Слива — дерево висотою 6—12 м, з плоско-округлою кроною у ренклодів і широкорозкидистою в угорки. Є дерева з пірамідальною кроною. Гілки сливи мають 5—6 порядків галуження. Плодоношення у більшості сортів сконцентровано на гілках 4—5-х порядків, представлених в основному обростаючими гілками і ростовими пагонами. Максимального розвитку дерева сливи досягають у 8—10 років, а після 15—18 років починається зниження урожайності. Найдовговічніші сорти — Угорка звичайна, Угорка італійська, Ганна Шпет, Ренклод Альтана. Коренева система сливи розташована поверхнево, має схильність до утворення кореневої порослі. Плоди різноманітні за формою, величиною, забарвленням, смаком. Маса їх від 6 до 100 г. За строками - достигання плодів, сорти сильно не відрізняються — в основному збирають їх з 15 серпня по 20 вересня. На півдні достигання плодів відбувається протягом 3-х місяців.

Слива — теплолюбна рослина. По зимостійкості посідає четверте місце після яблуні, вишні, груші. Але серед сортів є різні за витривалістю, позаяк у походженні їх брали участь і теплолюбні види (слива садова), і холодостійкі (уссурійська слива). Останні витримують температуру до —55 °С, європейські ж сорти гинуть при —35...—38 °С. Зимостійкими у нас є сорти Ренклод зелений, Вікторія, Яєчна жовта, Угорка домашня.

Слива полюбляє світло — при його нестачі ріст і плодоношення дерев погіршуються. Добре росте на різних грунтах, навіть на засолених, переносить і неполивні умови.

Сорти. Вибираючи сорт, слід мати на увазі, що сливи бувають самоплідні, частково самоплідні і самобезплідні.

Ренклод Альтана. Високоврожайний середньостиглий десертний сорт. На сіянцях аличі дерева сильнорослі, починають плодоносити на 4—5-й рік після посадки, зимостійкі. Плоди великі, масою 35—40 г, рожево-фіолетові, з густим сизим нальотом, високих смакових якостей. Достигають наприкінці серпня — на початку вересня. Недолік: при несвоєчасному збиранні плоди осипаються, у дощову погоду схильні до розтріскування,

Угорка звичайна. Один з найпоширеніших середньо-пізніх сортів. Середнь-орослий, високоврожайний, зимостійкий. Дерева на аличі починають плодоносити на 5-й рік після садіння, краще ростуть і дають урожай на родючих і теплих грунтах. Маса плодів 15—20 г. Вони темно-фіолетові, соковиті, приємного смаку. Споживають у свіжому вигляді, також використовують для виготовлення компотів, сушать. Достигають у 2—3-й декаді вересня, однак знімати їх слід якомога пізніше. Зберігаються 15—20 днів.

Угорка італійська. Найкращий високоврожайний десертний і технічний сорт пізнього строку достигання. Дерева середньорослі. На сіянцях аличі починають плодоносити на 5-й рік після садіння. Значно вищий врожай дають дерева, які вирощують на сіянцях сорту Ганна Шпет. Вибагливий до тепла, родючості й вологості грунту. Плоди великі, масою 25—ЗО г, темно-сині, з фіолетовим відтінком, соковиті, з приємною кислотою, відмінних смакових якостей. Споживають у свіжому вигляді, а також використовують для приготування компотів, чорносливу. Достигають у 1— 2-й декаді вересня, міцно тримаються на дереві, зберігаються 2 тижні.

Ганна Шпет. Високоврожайний сорт пізнього строку достигання. Вибагливий до тепла. Дерева середньорослі, довговічні, достатньо зимостійкі в умовах західних областей України. Починають плодоносити на 4—5-й рік після посадки. Плоди середні, на молодих деревах великі (маса 40 г і більше), червоно-фіолетові, соковиті, посередніх смакових якостей. Достигають у 3-й декаді вересня. Споживають їх у свіжому вигляді, використовують для виготовлення чорносливу. Недолік: неодночасність достигання плодів.

Поширені також сорти: ранньостиглі — Угорка Альбаха, Ода, Ренклод Карбишева, Трагедія, Угорка донецька рання. Персикова; середньостиглі — Угорка ажанська, Каліфорнійська; пізньостиглі — Кірке, Угорка донецька, Волошка. Крім перелічених, в Україні можна вирощувати сорти Зоря, Емма, Лепперманн, Богатирська, Скороплідна, Педригон чорний.

Посадка і догляд. Висаджують сливу восени (жовтень) і навесні (квітень) о Площа живлення 5X4, 6X4 м. Під посадку придатні грунти із заляганням грунтових вод не вище 1,5-2 м. Для забезпечення перехресного запилення треба висаджувати не менше 2-3 сортів. Ями викопують діаметром 50-60 см і глибиною 40-50 см. Перед посадкою кожну з них заправляють перегноєм (1—1,5 відра на яму), додають 15-20 г фосфорних і калійних добрив. Дерево перед посадкою залишають на деякий час у глиняній бовтанці. Коренева шийка його повинна бути на рівні грунту або на 2-3 см нижче. Після посадки рослину поливають і мульчують.

Догляд за сливою полягає у розпушенні грунту, видаленні бур’янів, обрізуванні, поливі. Один раз на 3-4 роки треба підживлювати рослину перегноєм чи повним мінеральним добривом. Особливо вибаглива вона до забезпечення азотом, калієм, магнієм. У період повного плодоношення норми органічних і мінеральних добрив складають по 15- 20 кг на 1 м^2. Гній, фосфорні та калійні добрива вносять восени, сечовину, перегній і компост — навесні. Після внесення добрив пристовбурні смуги перекопують на глибину 15—20 см. Біля штамбів глибина - перекопування зменшується до 5—7 см, щоб не пошкодити коріння. Обов’язковий полив рослин в жаркий, сухий період, особливо під час достигання плодів. У сливи дуже крихка деревина, тому в урожайні роки треба своєчасно поставити опори під гілками, що дуже нахиляються під вагою плодів.

Формування і обрізування. Дерева формують зі штамбом висотою до 25—40 см, крону — з 5-7 добре розвиненими гілками. Укорочування гілок проводять для підпорядкування гілок різних порядків і зміни напрямку росту. Перше обрізування проводять рано навесні після посадки. При вступі рослини в період плодоношення обрізування необхідне для підтримки сили росту пагонів. Якщо крона добре сформована і має достатній однорічний приріст (40—50 см), то гілки не вкорочують, а лише проріджують крону від сухих, неправильно розташованих гілок, а також тих, що переплітаються. Якщо приріст слабкий, дерево обрізують на 2—3-річну деревину. Якщо ж приросту немає, то проводять омолоджуюче обрізування на 4—5-річну деревину, тобто обрізують багаторічні гілки на сильне бокове розгалуження.

Щорічно видаляють кореневу поросль, яку у кореневласних рослин можна використати для розмноження. При сильному підмерзанні або загибелі всієї надземної системи крону сливи можна відновити (у кореневласних рослин для цього залишають 2—3 порослевих пагони, крону формують як звичайно). У разі загибелі щеплених дерев також можна залишити 2—3 порослевих пагони, але обов'язково перещепивши бажаними сортами.

Повернутися в категорию: Садівництво

...