Обліпиха

Родина лохових, до якої належить обліпиха,об'єднує З роди з 45 видами.Найпоширеніший один з них обліпиха крушиноподібна родом з Сибіру. Розповсюджена вона на Кавказі, в Середній Азії, деяких районах Західного Сибіру, в Алтайському краї, Бурятії, дельті Дунаю, Калінінградській області. Характерні для неї відкриті місця зро­стання — береги моря, озер та річок, галечник та піщані грунти з близьким заляганням грунтових вод. Найчастіше росте поруч з вербою, березою, рідше — чистими заростями. Зимостійкість рослини, скороплідність, висока врожайність, регулярне плодоношення, невибагливість до умов вирощування і надзвичайна цінність плодів сприяли розповсюджен­ню цієї культури.

Обліпиха крушиноподібна — кущ (рідше дерево) висотою від 2 до 10 м, дуже розгалужений, з вкороченими пагонами, що закінчуються колючками. Пагони спочатку сріблясті від лусочок і численних волосків, потім набувають буро-зеленого чи жовто-бурого, майже чорного забарвлення. Листки прості, чергові, вузькі, лінійно-ланцетні, зверху сріблясто-зелені, знизу сріблясто-сірі. Густе опушення листка, його щільна кутикула — захисне пристосування, що забезпечує економну витрату води при високій сонячній інсо­ляції і температурі повітря.

Обліпиха — дводомна рослина з одностатевими квітками. Бруньки прості і змішані. Навесні з них виростають укорочені пагони — плодушки — завдовжки 3—5 см, з листям і пучком квіток. З них утворюється від 2 до 11 плодів.

Плодові пагони відмирають до кінця достигання плодів. Цвіте обліпиха у квітні при середньодобовій температурі +7...+12 °С. Цвітіння починається майже одночасно з розгортанням листків. Першими зацвітають чоловічі квітки — на і—2 дні раніше жіночих. Цвітіння сонячної погоди триває 7—8 днів, при несприятливих умовах — до 10— 11 днів. Запилення здійснюється за допомогою вітру.

Плід — кістянка кулястої, яйцеподібної або циліндрич­ної форми, соковита, жовтого, оранжево-жовтого, жовто­гарячого забарвлення, пахуча. Маса плоду у культурних форм 0,5—0,9 г_? у дикорослих — О,15—0,5 г. Смакові якості плодив різноманітні — від кислих з гірчинкою до кисло солодких і солодких з приємною кислинкою. Плоди розмі­щуються на гілках дуже густо, ніби обліплюючи їх (звідси і назва рослини). Достигають вони у серпні — вересні, пізні форми — у жовтні. Можуть зберігатися на кущах, не опадаючи, протягом усієї  зими. Насіння сіро-коричневе або темно-коричневе, блискуче, з поздовжньою бо­розенкою.

Коренева система в обліпихи поверхнева, заглиблена на 10—60 см, горизонтально поширена, в декілька разів більша радіуса крони. Корені добре розвинені, шнуроподібні, дають кореневі паростки, мичка утворюється слабо. Цінною особливістю обліпихи є наявність кореневих бульбочок на коріннях (як у бобових, лоху), що відіграють у житті рослини важливу роль. Завдяки ним обліпиха фіксує атмосферний азот, що збагачує бідні грунти поживними елементами. Бульбочки на коріннях з'являються рано, майже одночасно з розвитком вторинних корінців.

Обліпиха — світлолюбна рослина, добре росте на відкритих сонячних місцях. У тіні дерев та чагарників плодо­носить погано або зовсім не плодоносить. Полюбляє легкі повітряно-водопроникні піщані та супіщані грунти з сприят­ливими умовами водозабезпечення. На чорноземах урожай­ність нижча через надмірний вегетативний ріст. При виро­щуванні рослини на кислих грунтах необхідно їх вапну­вати, на важких глинистих — додавати пісок для створення пухкої структури (якщо не на всій площі, то хоча б у посад­кову яму). Не витримує надмірного засолення та застій­ного зволоження. Може рости на бідних та недостатньо зволожених грунтах. Морозостійка рослина, витримує моро­зи до —40...—45 °С. Квітки навесні не пошкоджуються приморозками.

Росте  швидко, сіянці починають плодоносити на 4 — 6-й рік, а вегетативно розмножені рослини — на 2 роки раніше. Продуктивний період обліпихи 10—12 років, при хоро­шому догляді він продовжується до 20 років.

Сорти. Найбільш відомі — сибірські, що мають великі смачні плоди з довгими плодоніжками (це полегшує їх збирання). Є сорти майже без шипів і такі, що не утворюють кореневої порослі. Урожай з одного куща становить 6—15 кг. Це — Новость Алтаю, Дар Катуні, Великан, Золо­тиста, Маслична, Вітамінна, Чуйська, Оранжева, Янтарна та інші. Сорти цієї селекції в умовах Лісостепу досягають у висоту 2,5—3,2 м, плодоносити починають на 4—5-й рік. Щорічне плодоношення рясне. Цвітуть наприкінці квітня — на початку травня, достигають плоди в серпні—вересні. Місцеві форми обліпихи з дрібними плодами в 5-річному віці мають висоту 4,4 м, діаметр крони 3,5 м. Починають що­річно рясно плодоносити з 4-го року життя. Плоди дости­гають у вересні.

Розмноження. Обліпиху можна розмножувати насінням і вегетативно — кореневими паростками, відсадками, щепленням, живцями (зеленими та здерев’янілими).

Найпростіший спосіб розмноження — насіннєвий, але сіянці не успадковують властивостей сорту. Крім того, серед сіянців, як правило, половина чоловічих екземплярів. Цей спосіб застосовується для закладення лісових культур протиерозійного призначення, лісогосподарських, декора­тивних ділянок та в селекційній практиці при відборі кращих зразків.

Для збереження господарсько цінних ознак сортів та відібраних форм обліпиху розмножують вегетативно. Найбільш розповсюдженим прийомом — окуліровкою — облі­пиха не розмножується: ні навесні, ні влітку вічка не приживаються. Щеплення живцем — ефективний спосіб, але робити це потрібно обов’язково на висоті не менше 10 — 25 см від кореневої шийки. У такий спосіб приживається 70 % щеплень, а при щепленні в кореневу шийку — всього 15—18 %. Підщепа — дворічні сіянці висотою 50^60 см і діаметром 7—9 мм. Можна робити щеплення і на дорослих рослинах. Цю операцію проводять після закінчення цвітіння дорослих рослин і на початку розпускання бруньок на підщепі.

Розмножувати обліпиху відсадками найкраще у молодому віці, коли гілки розташовані близько до грунту. Для цього з успіхом можна використовувати кореневі парост­ки, які з’являються у великій кількості у віці 4-6 років і повністю забезпечують збереження властивостей материнської рослини. Треба лише враховувати, що однорічні паростки свого коріння не мають і живляться за рахунок материнської рослини. А тому за рік до пересадки треба перерізати зв'язуючий корінь, щоб прискорити у паростка розвиток власного коріння.

Найпоширеніший спосіб розмноження обліпихи — укорінення зелених та здерев'янілих живців у теплицях з туманоутворюючою установкою. Живці висаджують у 4—5-сантиметровий шар середньозернистого річкового піску, насипаного на 20—25-сантиметровий шар суміші грунту та перегною (1:1), під яким насипано дренаж з гальки товщиною 30—40 см. Живцювання проводять наприкінці червня — на початку липня залежно від погодних умов, ступеня здерев’яніння пагонів. Для розмноження здерев’янілими живцями у березні — на початку квітня заготовляють живці завдовжки 12—15 см. Перед висадкою для укорінення їх спочатку замочують у воді на 6—7 діб і обробляють 0,02 % розчином гетероауксину протягом 16 годин. Виса­джують у добре підготовлені грядки: у грунт вносять пере­гній і пісок, ретельно його перекопують, розрівнюють. Протягом літа регулярними поливами підтримують високу вологість грунту. Можна розмножувати обліпиху й корот­кими живцями — завдовжки 3—4 см. Укорінюються також здерев’янілі живці та гілки 1—4-річного віку, заготовлені та висаджені в грунт на початку розпускання листя. При цьому обов’язковий регулярний полив.

Підготовка та обробка грунту. Грунт під обліпиху готують за системою чорного пару. Догляд за рослинами полягає в систематичному знищенні бур’янів та розпушуванні грунту під кронами на глибину 4—5 см (щоб не пошкодити кореневу систему), в міжряддях — на 15—20 см. Шар грунту (10—15 см), в якому розміщена основна маса коре­нів, треба утримувати зволоженим протягом всього вегетаційного періоду. Слід систематично вирізати кореневу поросль.

Посадка. Висаджувати обліпиху на постійне місце треба 2—3-річними саджанцями рано навесні до розпускання листя — вони менше страждають від пересадки, швидше відновлюють кореневу систему і починають плодоносити. Посадкові ями готують глибиною 40—50 см, діаметром 50—60 см. На щільних грунтах в них додають ¹/₂—²/₃ об’є­му піску або щебеню чи іншого мінерального матеріалу для створення аерації грунту. В кожну яму разом з родючим грунтом треба внести 300 г суперфосфату і 2—3 кг перегною. Перед посадкою оглядають кореневу систему, видаляють зламані та пошкоджені корені (кореневу систему

вкорочувати не треба). Іноді садівники-аматори видаляють корінці з бульбочками азотфіксуючих бактерій, приймаючи їх за кореневий рак. Треба пам’ятати, що вони необхідні для нормального росту і розвитку коріння. Навпаки, бажано в посадкові ями додати землю з-під старих дерев обліпихи, щоб сприяти розвитку бульбочок. Перед посадково корені вмочують у суміш, яка складається із землі, гетеро­ауксину і води. Рослини висаджують на 5—10 см глибше, ніж вони росли у розсаднику, щоб з’явилося додаткове коріння і утворилася двохярусна коренева система. Тому верхній шар грунту (10—45 см), яким при посадці заси­пають лунку діаметром 60—70 см, повинен бути пухким.

Схема посадки обліпихи може бути така; 3X2,5 м; 3X3; 4X3; 4X2,5 м. Загущення в ряду при широкому міжрядді не пригнічує рослини. На 2 ряди жіночих екземплярів висаджують 1 комбінований ряд, де кожна 5—7-а росли­на — чоловіча. Хороше співвідношення й таке: 1 чоловічий екземпляр на 5-8 жіночих. Можна навіть у крону жіно­чого екземпляра прищепити кілька живців з чоловічого.

Обрізування. Після посадки в саджанців можна трохи вкоротити провідні гілки, щоб викликати їх розгалуження та сформувати кущ або деревце з невисоким штамбом. Обрізування плодоносних рослин полягає у видаленні сухих, відмираючих гілок. У 6—8-річному віці рекомендується проводити омолоджування рослин — вирізати сухі гілки на 3-річну деревину, залишаючи бокові. Кореневласні рослини можна омолоджувати, спилюючи гілки біля кореневої ший­ки. Поросль плодоносить уже на 3-й рік. Обрізування кущів на урожай не роблять, тому що обліпиха щорічно віднов­лює плодоносні пагони.

Переглядів: 1303

Повернутися в категорию: Садівництво