Груша

Груша — дуже популярна плодова культура завдяки прекрасному смаку своїх плодів. Як культуру її вирощували ще за сивої давнини. Сьогодні груша має широке геогра­фічне розповсюдження, хоча вона більш вимоглива до умов вирощування і догляду, менш зимостійка і урожайна, ніж яблуня. Особливо несприятливі для неї коливання темпера­тури. Груша не витримує сильних холодів і спеки, сухого повітря і підвищеної вологості. Цінні сорти її треба вирощувати в районах, де морози бувають не нижче — ЗО °С. Кора на штамбі рослини різко реагує на сонячні перегріви, особливо наприкінці зими — на початку весни. Для успіш­ного розведення літніх сортів груш потрібно 135 безмороз­них днів, осінніх сортів — 150—185, а також 700—800 мм щорічних опадів або додаткове зрошення.

Культурна груша дуже вибаглива до грунтів, потребує певного теплового режиму. Кращими для неї є дерновопідзолисті грунти. Недостатньо вологоємкі, занадто піщані, погіршують якість плодів. У низинах груша протягом веге­таційного періоду росте часто непогано завдяки гарному вологозабезпеченню. Але взимку, в період спокою, можуть статися значні пошкодження через те, що в таких місцях накопичується холодне повітря. Відтак груша сильно під­мерзає.

Плодоносити груша починає у віці 6—10 років, іноді раніше. Родить вона щорічно. Плоди перших врожаїв бува­ють недобрими за смаком і консистенцією м’якуша, проте з віком якість плодів покращується. Як і яблуня, груша самобезплідна, тому для гарного плодоношення необхідне запилення її іншими сортами.

Розмножують грушу щепленням (окуліровка сплячим вічком). Підщепами для груш можуть бути сіянці лісової груші, культурних сортів, а також вегетативні підщепи айви звичайної при одержанні карликових дерев груші. На Україні найчастіше для вирощування підщепи використовують насіння сортів Олександрівка, Лимонка.

За часом достигання плодів сорти культурних груш поді­ляються на літні, осінні й зимові, а за використанням — на десертні з маслянистим м’якушем і винні з кислуватим присмаком.

Літні сорти споживають лише влітку. Лежкість їх 4— 12 днів. Це — Улюблена Клаппа, Вільямс, Бере Жіффар, Іллінка, Лимонка, Скороспілка із Треву, Корсунська.

Осінні сорти знімають з дерева після того, як плоди матимуть певне забарвлення, а насіння в них побуріє. Спо­живати їх можна через 2—3 тижні після того, як вони по­м'якшають. У холодильнику зберігаються до листопада. Поширені сорти — Лісова красуня, Бере Боск, Добра Луїза, Маріанна, Олександрівка, Бере Лігеля, Бере Гарді, Таврійська, Бере мліївська, Щедра, Вікторія, Гранд Чемпіон, Основ’янська, Улюблена осіння, Янтарна.

Зимові сорти груш стають їстівними після вилежування. Споживаються в основному у грудні — січні. Популярні серед них Парижанка, Бере Арданпон, Кюре, Деканка зимова. Вітчизняна, Пасс-Крассан, Васса, Золотиста, Деканка краснокутська. Зимова мліївська, Бере київська. Опис деяких сортів груш наводимо детальніше.

Вільямс. Високоврожайний англійський сорт Дерева середньорослі, починають плодоносити на 5-6-й рік після садіння, врожайність регулярна. Плоди масою 120-150 г, воскувато-жовті, з ніжним рум’янцем на сонячному боці, соковиті, солодкі, з приємною кислотою і мускатним арома­том. Достигають наприкінці третьої декади серпня — на початку вересня. Зберігаються до 3 тижнів. Сорт недоста­тньо морозостійкий, погано зростається з айвою, стійкий до ураження паршею.

Конференція. Осінній сорт. Походить з Англії. Дерева середньорослі, зимостійкі. Сорт маловибагливий до грунто­вих і кліматичних умов. На сіянцях груші починає плодо­носити на 5—6-й, на сіянцях айви — на 4-й рік після посад­ки. Плоди середні, масою 130 г, зеленувато-жовті, соко­виті, солодкі. Достигають у третій декаді вересня, добре тримаються на дереві. У звичайних умовах зберігаються 5-6 тижнів. Сорт погано зростається з айвою.

Кюре. Високоврожайний зимовий сорт. Походить з Франції. Невибагливий до родючості грунту, але дає кращі за смаком плоди на місці, яке добре прогрівається сонцем. Дерева сильнорослі, середньозимостійкі. Крона добре фор­мується за способом площинного веретена. На сіянцях груші починає плодоносити на 6—7-й, на сіянцях айви — на 5—6-й рік. Плоди середні і великі, масою 130—190 г, щеплені на айві — до 250—400 г, лимонно-жовті, соковиті, солодкі із значною терпкістю, посередніх смакових якостей. Достигають у першій декаді жовтня, міцно тримаються на дереві. У звичайних умовах зберігаються до січня. Слабо уражуються паршею.

Жозефіна Мекельнська. Зимовий сорт, що походить з Бельгії. Теплолюбний, проте невибагливий до родючості грунту. Дерева середньорослі, недостатньо зимостійкі. На сіянцях груші починає плодоносити на 6—7-й, на сіянцях айви — на 4-—5-й рік після садіння. Плоди середні, їх маса 120 г, зелено-жовті, дуже соковиті, кисло-солодкі, добрих смакових якостей. Достигає у першій декаді жовтня, добре зберігається до лютого. Стійкий до ураження паршею.

Олів’є де Серр. Зимовий середньорослий сорт, родом з Франції. Вибагливий до умов вирощування, особливо до тепла, родючості й вологості грунту. Погано росте на сирих вологих грунтах. На сіянцях груші починає плодоносити на 6—7-й, на сіянцях айви — на 4—5-й рік після садіння. Плоди середні, масою 120—140 г, на айві — до 200 г, зеле­нувато-жовті, соковиті, солодкі, з приємною кислотою, від­мінного смаку. Достигають наприкінці першої — на почат­ку другої декади жовтня, не осипаються, зберігаються до лютого. Сорт стійкий до ураження паршею.

Посадка і догляд. Для посадки груші викопують ями розміром 0,7X0,6 м, а для щеплених на айві — 0_,5Х0,4 м. Грунт бажаний родючий. На бідних грунтах у ями обов’яз­ково вносять добрива (краще органічні) з розрахунку ЗО—40 кг на посадкову яму. Перед садінням коріння на

1—2 години занурюють у бовтанку з глини, що запобігає його пересиханню і сприяє кращому приживанню рослин. Після засипання посадкової ями коренева шийка дерева повинна знаходитися на 4-—6 см вище рівня грунту — саджанець осяде разом з грунтом, тож і коренева шийка буде на рівні грунту. При заглибленій посадці дерево пога­но росте і починає плодоносити набагато пізніше звичайного строку. Потім дерево поливають, а пристовбурну смугу мульчують. При сухій погоді полив проводять ще 2—3 рази через 10—12 днів.

Молоді дерева треба підживлювати, краще органічними добривами: 3—5 кг перегною чи компосту восени з додаванням 70—80 г суперфосфату та 20—30 г калійної селітри. Пристовбурні смуги регулярно неглибоко розпушують, і видаляють бур'яни.

За характером росту і плодоношення груша близька з яблунею, тому про формування і обрізування докладніше див. Яблуня.

Переглядів: 1309

Повернутися в категорию: Садівництво