Після запліднення зав’язь розростається і з неї утворюється плід, а насіння, що розвивається з сім’ядоль,опиняється всередині плода. Плід складається з оплодня та насіння. Оплодень утворюється зі стінки зав’язі. У деяких рослин плід утворюється без попереднього запліднення. Такі плоди називають партенокарпічними, вони звичайно не містять насіння (деякі сорти винограду, груші, цитрусові). На відміну від плодів супліддя утворюються з кількох квіток, які зрослися між собою (буряк), або усього суцвіття (шовковиця, інжир, ананас). Плід захищає насіння від шкідливого впливу довкілля і бере участь у його поширенні.

Якщо плід утворений однією маточкою, його називають справжнім (вишня, виноград). Плоди, в утворенні яких беруть участь, крім зав’язі, ще й інші частини квітки (квітколоже, чашолистки, пелюстки), називають несправжніми (яблуня, груша).

Під час формування плода стінки розростаються і утворюють оплодень, або перикарпій, який складається із трьох шарів: зовнішнього – екзокарпію, внутрішнього – ендокарпію і середнього – мезокарпію.

Залежно від особливостей оплодня, плоди поділяють на дві групи: сухі та соковиті. Сухі плоди мають сухий, жорсткий, дерев’янистий або шкірястий оплодень.

Розрізняють однонасінні та багатонасінні сухі плоди.

До однонасінних сухих плодів належать горіх, зернівка, сім’янка, крилатка.

Горіх, або, якщо маленький, горішок, має твердий дерев’янистий оплодень, усередині якого вільно розміщується насінина (ліщина, дуб, бук, каштан, гречка).

Зернівка утворюється в результаті зрощення насінної шкірки з оплоднем. Вона характерна для злаків (пшениця, жито, овес, ячмінь, кукурудза).

Сім’янка трохи схожа на горіх, але має м’якший шкірястий оплодень, часто з чубчиком (соняшник, кульбаба, ромашка).

Крилатка – це горішок або сім’янка, у якої є розширений шкірястий виріст оплодня (в’яз, береза, ясен).

Кожен з цих плодів містить по одній насінині, тому вони не розкриваються, а поширюються разом – плоди і насіння.

До багатонасінних сухих плодів зараховують біб, стручок, стручечок, коробочки. Ці плоди містять декілька або багато насінин і розкриваються для їхнього розсіювання.

Біб – видовжений плід, до якого зсередини прикріплюється насіння. Він розкривається двома стулками по всій довжині (горох, квасоля, акація).

Стручок зовні подібний на біб, але насіння у нього прикріплюється до внутрішньої перетинки. Розкривається він також по всій довжині двома стулками (капуста, редиска, левкой).

Стручечок майже однакової ширини і довжини (грицики, талабан).

Коробочки бувають різноманітної форми. Вони містять багато насінин і розкриваються по-різному: кришечками на верхівці коробочки (блекота), дірочками (деякі види маку та дзвоників), стулками (бавовник, дурман, лілії, рицина), зубчиками на вершині коробочки (родина гвоздикових).

Соковиті плоди мають соковитий м’ясистий оплодень. До них належать ягоди, кістянки, яблуко, гарбузина, помаранча.

Ягода - соковитий, багатонасінний, нерозкривний плід, який утворений одним або кількома плодолистиками (виноград, помідор, смородина, аґрус, чорниці, картопля).

Кістянка – здебільшого одногніздний, однонасінний плід, у якого екзокарпій – шкірястий, мезокарпій – м’ясистий, соковитий, а ендокарпій – твердий, дерев’янистий (абрикос, вишня, слива).

Багатокістянка утворюються з кількох маточок однієї квітки, як у малини. Після дозрівання багатокістянка може розсипатися на окремі плоди.

Яблуко – багатонасінний плід, у формуванні якого беруть участь не тільки стінки зав’язі, а й інші частини квітки. У яблуні в плоді можна побачити поять гнізд, в яких міститься по дві насінини. Гнізда вкриті хрящуватим ендокарпієм. Уся соковита частина – це мезокарпій, екзокарпій, зрослі основи тичинок, пелюсток, чашолистків. Плід яблуко розвивається в яблуні, груші, айви.

Гарбузина – має дерев’янистий екзокарпій, в її утворенні бере участь також квітколоже. Мезокарпій і ендокарпій соковиті (гарбуз, огірок, кавун, диня).

Помаранча – плід цитрусових, багатонасінний з товстошкірим екзокарпієм, який багатий на ефірні олії. Мезокарпій губчастий, білого забарвлення, сухий. Ендокарпій соковитий, утворився з волосків внутрішнього епідермісу плодолистиків (мандарин, лимон, апельсин).

Пристосування рослин до поширення плодів і насіння

Незважаючи на те, що рослини майже нерухомі, вони мають цілий ряд пристосувань для поширення своїх плодів і насіння. У цьому їм допомагають вітер (анемохорія), вода (гідрохорія), тварини (зоохорія) та людина (антропохорія), а іноді вони самі розкидають своє насіння.

Вітер легко розносить дуже дрібне насіння, наприклад, орхідей, а у більшого насіння і плодів є пристосування для поширення його потоками повітря – волоски, чубки, крилаті вирости (кульбаба, бавовник, береза, в’яз, клен). Водою розноситься насіння водяних рослин. Зазвичай воно має вирости, заповнені повітрям, як плавальні бульбашки (осока). Насіння соковитих плодів часто поширюється птахами, які поїдають плоди, а насіння з міцною кісточкою або твердою оболонкою проходить через шлунково-кишковий тракт птаха і без ушкоджень викидається назовні, іноді досить далеко від рослин.

Багато насіння і плодів мають чіпкі та клейкі пристосування (гачки, щетинки, шпильки), які допомагають їм чіплятися до хутра тварин, пір’я птахів, одягу людини і таким чином «переїжджати» на великі відстані (лопух, череда, дика морква).

У деяких рослин під час дозрівання плоди розкриваються і викидають насіння. При цьому часто чути тріск (акація, люпин). Є така південна рослина – скажений огірок. Навіть внаслідок слабкого дотику його стиглий плід відривається від плодоніжки, і з нього з силою вилітає насіння.

У сухих степах і пустелях деякі рослини під час дозрівання насіння відриваються від коренів. Їх жене вітер, і вони дорогою розсіюють насіння. Такі рослини називають перекотиполе (кермек, курай).

Найактивнішим поширювачем насіння є людина. Вона поширює насіння, не тільки випадково переносячи його на одязі, але й у процесі трудової діяльності на збиральних машинах, разом з посівним матеріалом, з транспортом. Людина може переносити насіння випадково на далекі відстані, іноді через гори й океани. Так, з Південної Америки до Європи були завезені і поширилися щириця, запашна ромашка, елодея, а з Європи до Північної Америки – подорожник, пирій, кукіль.

Плоди та насіння можуть подорожувати на багато кілометрів. Наприклад, крилаті плоди берези можуть опинитися на відстані 1,6 кілометрів від материнської рослини. А в ялини насіння має крильця, подібні на вітрило. Таке насіння може ковзати по насту. Воно мчить з попутним вітром далі й далі від того дерева, на якому народилося.

Рослина чистотіл має насіння з великим м’ясистим білим придатком. Це – частування для мурах. Мурахи так його люблять, що тягнуть важке для них насіння до мурашника. А чистотілу цього й треба, тому що насіння поширюється досить далеко і проростає наступного року.

Насіння рослин може подорожувати навіть зі слонами. Деякі африканські дерева мають плоди з дуже товстою оболонкою, яка не руйнується в травній системі слона. Після того як таке насіння побуде там якийсь час, помандрує, воно залишає тіло слона далеко від місця, де утворилося.

Повернутися в категорию: Рослини

...