Родина пасльонових. Батьківщина — Південна Америка. Важко повірити, що такі смачні овочі, як помідори,- наші предки ще 200 років тому вважали отруйними. Зараз жодна з овочевих культур не використовується так широко і різноманітно, як помідори. Це пояснюється підвищеним вмістом в них вітамінів, цукрів, кислот та інших мінеральних речовин. Помідори вирощують на всіх континентах земної кулі. Щоб одержати ранній, урожай і продовжити строк використання, їх вирощують у теплицях, парниках, під плівкою і у відкритому грунті.

Помідори — дуже теплолюбна культура. Для проростання насіння потрібна температура +18 °С. Оптимальна температура для зростання і розвитку +20...+25 °С, вище +30 °С негативно діє на розвиток рослин. Нестача світла обумовлює витягування і ослаблення рослин, затримується цвітіння і плодоношення. Помідори вибагливі до вологості грунту, і погано переносять високу вологість повітря. Добре ростуть при вологості грунту 70—80 % і повітря 50—60 %.

Помідори — рослини-самозапильники, які розгалужуються. Стебло у них до першої квіткової китиці пряме, а потім стає гіллястим, під вагою плодів згинається і лягає. Із бруньок, що утворюються в пазухах листків, виростають бокові пагони, які закінчуються після декількох листків квітковою китицею. На головному пагоні залежно від сорту утворюється 7—12 листків, а на бокових — значно менше. Чим вище пагін, тим менше на ньому листків. Тому при формуванні рослин помідорів це враховують, залишаючи верхні, найбільш сильні пагони.

Існує велика кількість сортів помідорів. Найбільш поширені в нашій місцевості: ранні — Білий налив 241, Агата, Невський, Схід 119, Гібрид № 10, Гібрид № 12, Гібрид херсонський 1, Гонець 13, Донецький 202, Зареве, Карлик, Київський 139; середні — Актюбінський 85, Брекодей, Кубанський штамбовий 220, Подарунок, Рубін, Рибка 52, Зміна 47, Перемога 165; пізні — Буковинський, Консервний штамбовий, Корал, Новато, Новочеркаський 416, Плавневий 80, Южанін 1644 та багато інших.

Вирощування. Насіння помідорів зберігає схожість 5—7 років, але краще сіяти позаминулорічне. Плоди на насіння відбирають із здорових урожайних рослин першої або другої китиці. Знімають тоді, як вони добре побуріли, і кладуть на південне вікно. Коли плоди стануть м’якими, їх розрізають на 2 частиш впоперек, вибирають чайною ложкою насіння з соком у скляну банку, витримують 2—3 доби ери температурі +20...+22 °С. Коли сік посвітлішає, насіння промивають чистою водою, сушать на склі, папері. З 1 кг плодів, одержують 3—4 г насіння. В 1 г налічується 250— 300 насінин. Зберігають у сухому прохолодному місці. Щоб майбутні рослини були здоровими, насіння на 10 хвилин кладуть в 1 % розчин марганцевокислого калію (5 г на 0,5 л води), а потім ще на добу в розчин борної кислоти (2 г на 1 л води). Можна перед протравленням прогріти його протягом 2—3 годин біля печі, батареї або витримати у воді (+60 °С) на 20 хвилин. Протравлене в марганці, оброблене борною кислотою насіння закладають у скляну банку і закопують на 3 доби в сніг або ставлять у холодильник (—1... —3 °С).

В основному помідори саджають розсадою. Насіння сіють на розсаду в ящик розміром 60X30X10 см, заповнений сумішшю субстрату із перегною і дернової землі (1:1) або перегною і торфу (1:1). Землю рівняють, злегка трамбують, роблять борозни глибиною 1—2 см на відстані 5—7 см одну від одної і на такій відстані сіють насіння, приблизно 3—5 г на один ящик. Засипають субстратом на 1—1,5 см, поливають. До сходів ящики тримають накритими склом при температурі +20...+25 °С, поливають вранці і ввечері підігрітою водою. Як тільки вони з’являться, ящики ставлять до світла, до вікна, а на ніч переносять у більш тепле місце. Поливають їх раз на день водою: спочатку підігрітою, потім кімнатної температури. Як з'явиться 2-й справжній листочок, сіянці пікірують у горщики. При пікіровці їх саджають до сім'ядольних листочків, прищипнувши корінець. Висаджують розсаду у відкритий грунт, коли не стане приморозків, у другій половині травня. Перед там розсада загартовують. З цією метою, коли температура повітря в тіні підніметься до +10 °С, її виносять на вулицю спочатку на декілька годин у другій половині дня, а потім і на весь день.

Вирощують помідори на всіх грунтах. Кращі — чорноземи, легкосуглинкові, супіщані. При внесенні добрив треба пам'ятати, що придатний тільки перепрівший гній. Садять рослину на тих ділянках, де торік росли капуста, огірки, бобові і зелені овочеві культури.

Висаджують розсаду в похмуру погоду або ввечері. Відстань між рядами — 70 см і між рослинами в ряду — 40 см. Заглиблюють в грунт трохи більше, ніж вони росли в ящиках, горщиках, обов’язково поливають. Грунт розпушують 1—2 рази на місяць на глибину 8—12 см на відстані 7—8 см від рослини. Якщо немає дощу, то раз на тиждень поливають водою кімнатної температури так, щоб вода не потрапляла на листя. За літо 2—3 рази проводять підгортання стебла: перше — через 15—18 діб після посадки, друге — через 2-3 тижні після першого і третє — через 10—15 діб після другого. Проводять 3—4 підживлення органічними добривами (рідиною із гноєм, коров'яком, пташиним послідом).

Щоб прискорити урожай, підвищити якість плодів, проводять пасинкування (видалення) бокових пагонів і прищеплювання верхівки рослини. Пагони відривають, холи вони мають довжину 5—7 см. Головне стебло прищипують, коли утворились 3—4 китиці, в середині серпня. Сухе жовте листя виривають — китиці з плодами повинні добре освітлюватись сонцем. Щоб прискорити достигання плодів, особливо пізніх сортів, аматори використовують спосіб наскрізного поздовжнього розрізу стебла; його роблять довжиною 5—6 см на висоті 12 см від поверхні грунту. В розріз вставляють тріску завтовшки 0,5 см, завширшки 2 см, повертають на широкий бік, щоб стінки стебла розсунулись. Обмеження доступу в рослину поживних речовин і вологи прискорює дозрівання. Другий спосіб прискорення достигання плодів — підривання коренів. Для цього беруть руками нижню частину стебла і обережно підтягують рослину вверх. При підірваних коренях живлення, зменшується. Дуже важливо, щоб обидва способи не застосовувати надто рано, інакше плоди будуть дрібні. Це проводять у кінці серпня — на початку вересня.

Знімають сформовані, плоди бурими або навіть побілілими. Це прискорює налив інших плодів на кущі. Достигання проводять у приміщенні, що провітрюється, при температурі +20...+25 °С. Кладуть помідори в ящики в 2 шари. Поруч із зеленими треба покласти декілька червоних плодів, які виділяють газ етилен, що прискорює достигання зелених плодів.

Із збором помідорів запізнюватися не можна. їх знімають з кущів, поки температура вночі буває вище +5... +8 ^о С, інакше вони будуть шити. Для зберігання плодів свіжими протягом 2—2,5 місяця і більше їх кладуть у ящик і засипають сухим торфом або стружками.

Підвищеною лежкістю вирізняються плоди сортів Москвич, Грунтовий грибовський 1180, Карлик 1185, Перемога 165, Хурма і Кронпринц. Вони можуть зберігатися на гілках у підвалі до березня.

Хвороби. Верхівкова гниль пошкоджує ранні плоди. В холодне, дощове літо на листках і плодах з'являються коричневі плями. Засоби боротьби: не пересушувати і не перезволожувати грунт, не давати зайвого підживлення.

Стрік — вірусне захворювання. На стеблах, листках і плодах з’являються коричневі риски і плями. Ця хвороба розповсюджується при похмурій, вологій і холодній погоді. Коли настає тепла і сонячна погода, хвороба припиняється. Засоби боротьби: поливають і обприскують розчином марганцевокислого калію (5 г на 10 л води), виливають по 50—100 г під кожну рослину.

фітофтороз. Спочатку ця хвороба пошкоджує картоплю — на нижніх листках з’являються темно-бурі мокрі плями. 3 часом з картоплі хвороба переходить на помідори, тому ці культури поряд саджати не можна. На плодах помідорів з’являються брудно-коричневі тверді плями, листки стають темно-бурі, стебло коричневе. Ця хвороба швидко розповсюджується при різкому перепаді температур дня і ночі росі, туманах. Засоби боротьби: попереднє обприскування бордоською рідиною, настоєм часнику, розчинами 20 г мідного купоросу або 40 г хлорокису міді на 10 л води. Для кращого прилипання додають 1 столову ложку порошку «Новость» або «Лотос».

Шкідники. Основним шкідником помідорів, як і всіх пасльонових є колорадський жук. Інші шкідники (попелиця, совки) великої шкоди не завдають. Засоби боротьби: механічний збір жука і личинок (використовують банки з гасом або розчином солі), своєчасне розпушування, обприскування бітоксибациліном із розрахунку 40—100 г на 10 л води з інтервалом 6—8 діб (препарат малотоксичний).

Повернутися в категорию: Город

...