Прилади та обладнання: балансирний конус, циліндрична чашка на підставці, сушильна шафа, ексикатор з хлористим кальцієм, бюкси, лабораторні ваги, шпатель, щипці тигельні.

Вологість на межі текучості знаходять як вологість виготовленої з грунту пасти, в яку балансирний конус (мал. 2.2) заглиблюється під дією власної ваги на глибину 10 мм за 5 секунд. Стандартний балансирний конус має вагу 76 г. та кут при вершині 30º.

Послідовність роботи:

1. Підготовлену грунтову пасту (1) ретельно перемішують шпателем i щільно укладають в циліндричну чашку (2) в рівень з краями.

2. Балансирний конус (3) підводять до поверхні грунтової пасти i плавно відпускають, дозволяючи йому заглиблюватися в пасту під дією власної ваги.

3. Заглиблення конусу в пасту за 5 секунд на глибину 10 мм свідчить, що грунт має вологість відповідну до межі текучості. Якщо ця умова не виконується, грунт або додатково зволожують, або підсушують на повітрі, після чого знову повторюють дослід.

4. При досягненні межi текучостi із пасти відбирають у бюкс пробу масою 15...20г і визначають вологість грунту стандартним способом (дивися частину Б лабораторної роботи № 1), користуючись формулою (1.7):

5. Результати визначення вологості на межі текучості заносять до таблиці 2.1.

Табл. 2.1.

Номер стаканчику	М А С А стаканчику з кришкою (г)	ВОЛОГІСТЬ на межі текучості
№	пустого m₁	з вологим грунтом m₂	з висушеним грунтом m₃	W_L

Вернуться в категорию: Почва