рос | укр

Головна

Контакти

Навигація:
Арсенал
Будівництво
Вітаміни
Вода
Город
Ґрунт
Декор
Ділянка
Зберігання
Кімнатні рослини
Кулінарія
Мода
Народна медицина
Полесадник
Рослини
Садівництво
Терміни
Фото і дизайн
Хвороби
Шкідники









Виноград

Виноград введений у культуру дуже давно. Ще 6 тисяч років тому виноградарство було розвинене в Месопотамії та Стародавньому Єгипті. Виноград є коморою незамінних для людини амінокислот, дубильних і пектинових речовин, які мають променезахисні та антитоксичні властивості, здатні виводити з організму людини радіонукліди. Соковиті ніжні ягода винограду можна вживати у великій кіль­кості, іноді до 1,5-2 кг на день. У такий спосіб людина отримує велику кількість захисних лікувальних речовин. Незрівнянна цінність винограду як садової культури не обмежується поживними, смаковими і лікувальними власти­востями, багатогранністю використання його плодів (крім консервованих натуральних соків, компотів з винограду роблять вино й одержують виннокам’яну кислоту). Рослина порівняно легко розмножується, швидко починає плодоносити, невибаглива до грунту, здатна рости майже на голих скелях і в пісках, на невеличкому шматочку грунту під вікном, біля доріжки, навіть у горщику. Виноградна лоза має скромні квітки, однак гронами вона приваблива.

Сорти. Їх досить велика кількість, але аматорам необ­хідно вибрати 2-3 найкращих для їхньої місцевості. Най більш поширені в умовах України Перлина Саба, Рислінг, Одеський чорний, Мускат гамбурзький та інші. Районований і досить новий сорт - Київський золотистий. Це столо­вий, надранній сорт. Кущ сильнорослий Лоза добре визрі­ває б умовах Києва. Грона середньої величини, конічні. Ягоди середньої величини, золотистого кольору, на смак приємні, з помітним мускатним ароматом, урожайність висока. Мрія - новий столовий безнасіннєвий сорт ран­нього строку достигання, урожайність висока. Мерло - сорт, що походить з Франції. Середнього строку достигання. Ягоди чорні, високих смакових якостей.

Вибір місця. Виноград - досить сонцелюбна рослина. Тому, аби лоза щедро купалася в променях сонця, важливо не лише правильно вибрати місце, а й уміло визначити густо­ту насаджень. Особливо зручні південні схили. На них лоза добре освітлюється сонцем, менше затінюється сусід­німи рослинами. Корені глибоко проникають у грунт, іноді до 16 м, використовують живлення і вологу навіть з малозруйнованих гірських порід. Добре росте виноград і біля бу­динку, альтанки, аби було сонячно і затишно.

Найкращі грунти для винограду - суміші з перегною, великозернистого піску, гравію й торфу. Відіграє роль і колір грунту: темний поглинає більше сонячної енергії й швидше прогрівається. Тому грунт під кущами варто трима­ти вільним від бур'янів, розпушеним. Можна його прикрити тонким шаром гальки, щебеню темного кольору або чорною поліетиленовою плівкою.

Посадка. Посадкову яму 70X70X70 см краще приготу­вати з осені, щоб до наступної весни грунт, встиг осісти. На дно ями кладуть дренаж шар великого щебеню або кругляків. Вважається, що цей прийом покращує аерацію грунту і сприяє підвищенню цукровості й аромату ягід. Яму засипають заздалегідь підготовленим грунтом з перегною, гравію, торфу й великозернистого піску, взятих у рівних про­порціях. Перед засипкою у грунт вносять добрива - 240 г суперфосфату і 150 г калійної солі. Корисно додати відро попелу і подрібнених кісток. Усе перемішують і засипають, утрамбовуючи, в яму. На глибині 25-30 см з гравію чи щебеню викладають дренажне коло завширшки і завдовжки 8-10 см. Зверху на нього встановлюють вертикальний відрізок азбоцементної труби довжиною 30-35 см - вона необхідна для поливу і підживлення рослини. Залита в неї вода разом з розчинними добривами швидко розтікається

по дренажному колу і рівномірно потрапляє до коренів рослини. Щоб повітряні пазухи між гравієм не затягувало грунтом, коло зверху накривають толем. Після цього яму наповнюють грунтом до країв. Саджанець висаджують наступ­ного року навесні, коли приморозків уже не буде (середина травня). Грудку землі на коріннях рослини при посадці руйнувати не рекомендується.

Вдало поєднуються декоративність винограду і високі врожаї ягід при високоштамбових формуваннях у вигляді віяла, що вільно росте. Виноград розвивається природним чином, він не травмується щорічним інтенсивним обрізу­ванням. Крона, піднята високо над землею, добре освітлюється сонцем і швидше провітрюється. Грунт під кущем краще прогрівається. Листя та ягоди позбавлені багатьох грибкових захворювань (розташовані далеко від поверхні грунту, де зимують грибки). Навесні при повторюваних приморозках молоді пагони і суцвіття менше страждають від мінусових температур - вони знаходяться високо над землею. При високоштамбовому формуванні краще достигає деревина, а саме вона (особливо багаторічна) дуже цінна у формуванні врожаю і підвищенні морозостійкості. До того ж, такий виноград не потребує зимового зняття лози з шпалер.

Агротехніка. Повністю неукривні сорти, що витримують морози в 40 °С і більше, зимують на шпалері. Інші, менш зимостійкі сорти, пізньої осені знімають із шпалер і вкла­дають, пришпилюючи до землі дротяними скобами. Зверху прикривають руберойдом або синтетичною плівкою з отворами через 2-3 м для вентиляції Лози. Якщо сорт досить зимостійкий, можна взагалі не прикривати. Пришпилюють до землі лише рукави, аби їх не розкидав вітер. До речі, достатнє утеплення - сніговий покрив шаром 20-25 см -утворює сама при­рода.

Навесні, тільки-но зійде сніг і трошки підсохне земля, щоб просушити деревину, ру­кави підіймають. Після закін­чення «плачу» лози (виді­лення соку у місцях механіч­них пошкоджень) на початку фази розбруньковування, ко­ли можна точно визначити якість деревини, що пере­зимувала, роблять обрізуван­ня, в основному, санітарне. Багатометрові штамби рукави слугують десятки років. Іноді вирізають лише багаторічну деревину, яка стала старою.

Приблизно через місяць після розбруньковування на молодій однорічній лозі з па­зух черешків листків з’явля­ються пагони 2-го порядку - пасинки. Листки у них дрібніші, ніж на основній лозі. Ті пасинки, що йдуть з пер­ших, нижніх бруньок молодої лози, можуть сильно вирости за вегетацію і дати врожай у поточному році. Їхня дере­вина встигає визріти до при­морозків. Пасинки, що ви­росли нагорі лози, як правило, до осені не достигнуть і за­гинуть вже від перших осінніх мінусових температур. До того ж, для свого росту і роз­витку пасинки забирають значну частину поживних речовин і часто загущують крону. Щоб уникнути цього, проводять пасинкування - видалення або прищепленя пасинків, які мають 5-6 лист­ків. Залишають на них лише 1-2. За вегетаційний період така операція може робитися 2-3 рази.

Залежно від стану куща пасинки з нижніх бруньок пагона іноді залишають без прищеплювання і використо­вують для утворення додаткових формуючих пагонів, які сприяють підвищенню врожаю. У високоштамбових формувань куща з масивною кроною пасинкування проводять лише у зручних для роботи місцях.

Розмноження. Дозрілі, здерев’янілі живці однорічної виноградної лози готують, як правило, восени (жовтень - листопад). Товщина їх 6-8 мм. Живці повинні мати 4-5 добре сформованих вічок. Зберігають їх взимку у вологому піску при температурі 0…+5 °С. Можна тримати живці у холодильнику, загор­нутими у поліетиленовий пакет з вологою тирсою або мохом. Наприкінці лютого - на початку березня живці виймають із сховища, розрізують на відрізки з 2-3 вічками. Один зріз роблять на 2-3 см вище верхнього вічка, дру­гий - косо з протилежного боку нижнього вічка. У нижній частині живця проводять ножем рівномірно по колу лози вздовж кори до деревини 3-4 поздовжніх борозни довжи­ною 2-3 см. Це полегшує утворення коренів. Живці добу вимочують у воді кімнатної температури. Прискорює укорі­нення витримка живців протягом 12-15 годин у розчині гетероауксина (1 таблетка на 0,5 л води). Препарат можна також замінити рожевим розчином марганцевокислого ка­лію або навіть бджолиним медом.

Живці висаджують у поліетиленові пакети або літрові пакети з під молока, заздалегідь зробивши в них отвори для стікання зайвої води. Тару заповнюють промитою тир­сою (краще хвойною). Живці щоденно поливають або обприскують теплою водою. Для створення вологого мікро­клімату їх накривають прозорими поліетиленовими паке­тами і ставлять у тепле й світле місце. Популярний також спосіб укорінення живців у посуді з водою без субстрат. При такому методі важливо, щоб корені з’являлись у живців раніше або одночасно з початком росту пагонів.

Приблизно через 1-1,5 місяця у живців з’являються корінці. Коли вони досягнуть 1-2 см, саджанці обережно пересаджують у пакети з поживним субстратом з перепрілого торфу (компосту) і великозернистого чистого піску у пропорції 1:1. Наприкінці травня - на початку червня, коли мине небезпека приморозків, саджанці пересаджують на постійне місце в саду або в старі 10-літрові відра для прискореного дорощування.

 Кращі строки живцювання винограду співпадають з пе­ріодом інтенсивного росту пагонів у довжину, що б умовах  України припадає на середину - кінець червня. Загалом живцювання винограду можна проводити з червня до кінця липня. У ранні строки краще укорінюються живці з ниж­ньої і середньої частин пагона, у більш пізні строки з верхньої і середньої. Вологість під час укорінення живців треба підтримувати (на рівні 85-95 %) частими поливами і обприскуваннями (4-6 разів на день, залежно від погода). Температура має становити в середньому +25…+27°С.

Утворення калюсу (тканинний новотвір на поверхні рада) спостерігається через 18-20 днів, а коріння через 20 - 27 днів після посадки. Одночасно з розвитком коріння йде сильний ріст пагонів з бруньок, що закладаються в рік живцювання. До кінця вегетації живці мають пагони дов­жиною 35-50 см, число коренів на один живець становить 10 -15.

Переглядів: 632

Повернутися в категорию: Садівництво

...

© 2013-2020 cozyhomestead.ru - При використанні матеріалу "Зручна садиба", повинно бути "живе" посилання на cozyhomestead.ru.