Яблуня

Одна з найстаріших не лише плодових, а й взагалі культурних рослин, яблуня відома ще за часів Київської Русі. Саме в період князювання Ярослава Мудрого на території Києво-Печерської лаври було закладено яблуневий сад.

Це — культура справді невичерпних можливостей і уні­версального використання. Вона дуже декоративна, особли­во в період цвітіння. Тому з яблунь часто створюють різні декоративні форми, висаджуючи поодинці або групами серед газонів, біля огорож, на клумбах. Щільна, червонувато-біла деревина цієї рослини придатна для виготовлення деко­ративних і побутових речей. Але найголовніше в яблуні — її чудові плоди, що є скринькою різноманітних речовин. Вони дуже корисні для організму людини завдяки наявності клітковини, пектину, мінеральних солей, фітонцидів і вва­жаються лікувальним засобом при багатьох хворобах. Культура яблуні налічує понад 36 видів, поширених у Північній півкулі В Україні насадження її стано новлять 60 % від усієї площі садів. Майже всі сорти яблуні (а їх відомо приблизно 20 тисяч) походять від культурного виду яблуні домашньої, в утворенні, якого брали участь яблуні лісова, сливолиста, східна та ягідна.

Це — найурожайніша культура. Найвищі врожаї дає в інтенсивних площинно-кронових насадженнях. Плодоносити починає рано — на 2—5-му році. Нерідко навіть щойно висаджена одрорічжа вкривається буйним цвітом, дає плоди, Ранньоплідність і довговічність — характерні ознаки яблуні. Живе в середньому 40—50 років. Тривалість продуктив­ного періоду — від 20 до 35 років.

Коренева і надземна системи яблуні мають морфоло­гічну і генетичну залежність, тобто різні сорти, навіть щепле­ні на одній і тій самій підщепі, утворюють кореневу систему, схожу на форму крони. Так, сорти з пірамідальною формою крони (Сарм синап, Канділь шиті, Розмарін білим) більше мають вертикальних коренів, а сорти з розлогою кроною (Шафран літнім. Пепінка литовська, Кальвіль сніговий,. Ренет Симвренка) — більше коренів з майже горизон­тальним розміщенням. Розпуковання і цвітіння квіткових бруньок починається -в яблуні при температурі +9...+10 °С, а ефективне запиленім і запліднення — мри +15… +20 °С. Цвітіння відбувається одночасно з проростанням, вегетативних бруньок. У звичайні роки на деревах середнього віку утворюється близько 45—50 тисяч квіток, хоча для одер­жання високого врожаю достатньо мати 2,5—3 тисяч пло­дів, Усі сорти яблуні, що вирощують в Україні, умовно поділяють на З групи: щорічно плодоносні; плодоносні з слабко виявленою періодичністю; періодично плодоносні. До 1-ї трупи відносяться Пепінка литовська, Слава пере­можцям, Шафран літній, Ренет ландсберзький, Ренет орле­анський, Макінтош, Пепін шафранний, Челіні, Уєлсі, Ренет зимовий золотим курський, Кальвіль сніговий, Джонатан, Банан зимовий, Зимове лимонне, Наполеон, Пепін лондонський, Штетінське червоне, Голден делішес, Старк делішес, Антор, Салгір­ське, Аврора, Айдоред, Альпініст, Муцу, Ренет Вурхарда, Бельфльор жовтий. До групи періодично плодоносних яблунь відносяться Пармен зимовий золотий; Вагнер, Ренет шампанський, Мантунське, Антонівка зви­чайна, Сари синап, Канділь синап, Папіровка, Мельба, Українське.

Яблуня — досить тіньовитривала рослин. Більшість її сортів дають високі врожаї при загущених насадженнях. Однак при достатньому освітленні продуктивність дерев підвищується, плоди мають гарний зовнішній вигляд і добрі смакові якості. Це — вологолюбна рослина, але літні сорти менш вимогливі до кількості вологи, ніж осінні й зимові. Вирощується яблуня на грунтах різних типів і різноманітного складу. Добре росте і плодоносить на родючих середньо- і легкосуглинкових грунтах, на карбонатних росте незадовільно, уражається хлорозом та іншими хворобами. Зимові сорти більш вибагливі до грунту.

Сорти різняться за строками достигання і в основному за часом споживання. Споживча стиглість літніх сортів наступає через 2—3 дні після збирання. На обмеженій: площі любительського саду достатньо мати 1—3 дерева таких сортів, як Яндиківське, Донешта, Боровинка, Мліївське літнє. Шафран літній. Мельба, Напіровка, Старк Ерліст. Осінні сорти відзначає тонкий специфічний аромат. Споживчої стиглості набувають протягом 8—15 днів після збирання. Це Канділь синам, Прима, Сєнтябрьське красне, Поділь­ське, Жовтневе Дуки, Пепінка литовська, Пепін шафранний, Пепінка золотиста, Ренет ландсберзький, Мекінтош, Слава переможцям, Антонівка звичайна, Лобо, Спартан. На вибір зимових сортів слід звернути особливу увагу — саме вони повинні забезпечити вас свіжими яблуками на довгий зимово-весняний період. Серед них заслуговують пошани такі сорти: Кальвіль сніговий. Джонатан, Ренет Сммиренка, Голден делішес, Зимове Плесецького, Кортланд, Старкінг, Зоря Поділля, Київське зимове, Делішес, Канівське, Стар крімсон, Кальвіль донецький, Банан зимовий, Аврора кримська, Старк Ред Ролд, Кримське зимове, Уманське зимове, Ред Делішес та інші. На деяких найпопулярніших сортах, районованих на Україні, зупинимось де­тальніше.

Папіровка (Налив білий). Досить поширений середньо рослий літній сорт. Дерева на карликових підщепах почи­нають плодоносити на 2—3-й рік, на середньорослмх кле­нових — на 4—5-й, на сіянцях Антонівки звичайної — на 5—6-й рік після садіння однорічками. Сорт зимостійкий, невибагливий до грунтових і кліматичних умов. Плода до­стигають наприкінці липня — на початку серпня, мають зеленувато-біле з жовтуватим відтінком забарвлення, соко­виті, приємного винно-кислого смаку. У звичайних умовах зберігаються близько 2 тижнів. Недолік: плода швидко перестигають і обсипаються, погано переносять транспорту­вання.

Мельба. Високоврожайний середньорослий літній сорт. Дерева зимостійкі, швидко ростуть у молодому віці. На кар­ликових підщепах починають плодоносити на 2—3-й рік, на середньорослмх клонових — на 4—5-й, на сіянцях Антонів­ки звичайної — на 5-й рік після садіння. Плоди достигають у другій половині серпня, зеленувато-жовті, з гарним черво­ним рум'янцем, соковиті, приємного кисло-солодкого смаку, з сильним ароматом. У звичайних умовах зберігаються 25—30 днів. Недолік: плоди слабо тримаються на дереві і обсипаються.

Старк Ерліст (Супер Прекос). Сорт середньорослий, на карликових підщепах починає плодоносити на 2—3-й рік, на клонових середньорослих — на 4—5-й, на сіянцях Анто­нівки звичайної — на 5—6-й рік після, садіння однорічками. Врожайність регулярна. Плоди достигають на 5—6 днів раніше, ніж у Папіровки, зеленувато-жовті, з інтенсивним червоним рум’янцем, соковиті, смачні, у звичайних умовах зберігаються 8—10- днів. Недолік: неодночасне достигання плодів, схильність до ураження паршею.

Антонівка звичайна. Високоврожайний зимостійкий осінній сорт. Дерево сильноросле, довговічне, маловибагливе до грунтових умов. На карликових підщепах починає плодоносити на 2—3-й рік, на клонових середньорослих — на 4—5-й, на сіянцях Антонівки звичайної — на 5—6-й рік після садіння однорічок. Маса плодів 140—150 г. Дости­гають у другій половині вересня, мають зеленувато-жовта забарвлення, винно-солодкий смак, з приємною кислотою і сильним ароматом. У звичайних умовах зберігаються 25— ЗО днів. Недолік: плоди при перестиганні обсипаються.

Слава переможцям. Дерево зимостійке, сильноросле, на карликових підщепах вступає в плодоношення на 3-й рік, на середньорослих клонових — на 4—5-й, на сіянцях Анто­нівки звичайної — на 5—6-й рік після садіння. Врожайність регулярна і висока. Плоди достигають на початку верес­ня, мають темно-червоний рум’янець, соковиті, з сильним приємним ароматом і чудовим смаком. У звичайних умовах зберігаються до 40 днів. Сорт стійким до парші ї борошнистої роси. Недолік: плоди при перестиганні об­сипаються.

Джонатан. Скороплідний зимовий сорт. Вибагливий до родючості й вологості грунту, агротехніки, в першу чергу до удобрення, обрізування крони. На карликових підщепах починає плодоносити на 2—3-й рік, на середньорослих клонових — на 4-й, на сіянцях Антонівки звичайної — на 5-й рік. Плоди середні, масою 100—120 г, світло-жовті, з темно-червоним розмитим рум'янцем, соковиті, приємного кисло-солодкого смажу, з сильним ароматом. Плода дости­гають наприкінці вересня, не обсипаються, зберігаються до травня, врожайність регулярна. Недолік: однорічний при­ріст сильно пошкоджується борошнистою росою.

Айдоред. Середньорослий високоврожайний скороплідний пізньозимовий сорт. Вибагливий до родючості грунту й тепла. На карликових підщепах починає плодоносити на 2-й рік, на середньорослих — на 3—4-й, на сіянцях Анто­нівки звичайної — на 4-—5-й рік після садіння однорічок. Плода великі, масою 150—200 г, світло-зелені з яскраво-червоним розмитим рум’янцем, соковиті, кисло-солодкі. Найкращих смакових якостей набувають з січня. Міцно три­маються на дереві. Плода достигають наприкінці кресни — на початку жовтня, відзначаються відмінною лежкістю і транспортабельністю. Плодоносить, особливо в молодому віці, регулярно. Недолік: однорічний приріст сильно по­шкоджується борошнистою росою.

Зимове Плесецького. Високоврожайний сильнорослий раньозимовий сорт. На карликових підщепах дерева По­чинають плодоносити на 3-й рік, на середньорослих клоно­вих — на 5-й, на сіянцях Антонівки звичайної — на 7—8-й рік. Плодоносить регулярно. Досить зимостійкий в умовах західних областей України. Плоди великі, масою І 60—200 г, золотисто-жовті, з яскраво-червоним рум'янцем, смак добрий. Достигають наприкінці вересня. У звичайних умовах, зберігаються до лютого. Паршею і борошнистою росою уражуються слабо.

Рубінове Дуки. Пізньозимовий високоврожайний силь­норослий сорт. Дереш скороплідні, зимостійкі. На карли­кових підщепах починають плодоносити на 3-й, на середньо­рослих клонових — на 4—5-й рік після садіння одноріч­ками. Плода середні, масою 120—140 г, зеленувато-жовті, з інтенсивним червоним рум’янцем, кисло-солодкі, доброго смаку. Достигають наприкінці вересня. У звичайних умовах зберігаються до квітня.

Вибір місця і розмноження. Під яблуню краще відво­дити нижню частину схилів і широкі приступки. Кращими сіянцевими підщепами для неї є сіянці стійких проти несприятливих зовнішніх умов сортів і місцевих напівкультурних відібраних форм (кислиць) лісової яблуні. В Україні в більшості регіонів районовано сіянці Антонівки звичай­ної і Боровинки. Сорти яблуні з недостатньою зимостійкістю, особливо в північних ! гірських районах, краще виро­щувати з штамбо- і кроно утворювачами. Це значно підви­щує їхню зимостійкість. Задовільними насіннєвими підще­пами є також відбірні форми китайки для сортів, що добре зростаються з нею, і сіянці Аніса бархатного та Грушовки московської. Серед клонових підщеп яблуні розповсюджені М9, ПБ9, М8, М26, М7, ММ106, М3, М4, М2, ММ104, ММ111, А₂.

Обрізування. При нормальному рості дерев у перші роки, коли однорічний приріст помірний і становить 20—25 см, вкорочування пагонів подовження скелетних гілок, як пра­вило, не проводять. В основному легко проріджують крону. В першу чергу вирізають гілки, що ростуть в середину кро­ни, загущують її, переплітаються між собою, хворі, сухі, поламані і підморожені, Не слід зовсім вирізати тонкі гілки, а лише вкоротити так, щоб довжина їх складала 12—25 см. Не варто занадто проріджувати крону, щоб в середині її не утворювалось великих порожнин, Ще з молодого віку, особливо у сортів з розлогою кроною, треба регулярно ви­різати нижні гілки, які звисають до землі (вони потім за­важатимуть обробці грунту).

 У період наростаючого плодоношення, коли дерева досягли оптимальних розмірів, обмежують крону у висоту і в бік міжрядь. Зниження роблять шляхом вкорочування паго­на подовження центрального провідника на одне з бокових галужень. Дерева на сильнорослих підщепах не повинні бути вищими 3,5—4 м, на напівслаборослих — 3—3,5 м. Обрі­зуючи гілки, одночасно по середині міжрядь залишають і утримують світлові коридори шириною 2—2,5 м при між­ряддях 7-8 м.

Щоб забезпечити високу якість плодів і щорічне рясне плодоношення дерев у період повної продуктивності (15— 20 років), потрібно створити відповідні умови для форму­вання молодих кільчаток на зміну старим, відмираючим пло­довим гілочкам, які залежно від порода, сорту та освітлення крони живуть 5—15 років. Відтак треба мата нормальний однорічний приріст довжиною 30—40 см, У цей період про­довжують формувати і підтримувати міцний скелет дерева, здатний нести на собі навантаження плодами без встано­влення підпор. Тому дуже важливо підтримувати супідрядність гілок, тобто не можна допускати, щоб гілки вищих порядків обганяли у рості гілки нижніх, щоб у кроні утво­рювалися розвилки. Для кращого освітлення крони слід також вирізати центральний провідник на висоті 1,8—2,5 м. Поряд з цим для забезпечення щорічного оптимального приросту проводять проріджування і періодичне омолоджу­вання крони 1 раз у 3—5 років, коли однорічний приріст зменшується до 10—20 см, дрібнішають плоди або зменшу­ється кількість молодих плодових гілочок типу кільчаток, списиків, плодових прутиків. Для цього вкорочуються кінцеві і бокові розгалуження скелетних і напівскелетннх гілок товщиною не більше 2—-2,5 см на 2—4-річну деревину до нормального приросту минулих років не менше 30—40 см завдовжки. В міру старіння дерев омолоджуюче обрізування проводять сильніше й частіше.

Переглядів: 972

Повернутися в категорию: Садівництво