рос | укр

Головна

Контакти

Навигація:
Арсенал
Будівництво
Вітаміни
Вода
Город
Ґрунт
Декор
Ділянка
Зберігання
Кімнатні рослини
Кулінарія
Мода
Народна медицина
Полесадник
Рослини
Садівництво
Терміни
Фото і дизайн
Хвороби
Шкідники









Смородина чорна Порічки

Чорна смородина та порічки — цінні ягідні культури, плоди яких багаті на вітаміни, особливо вітамін С, органіч­ні кислоти, пектин, азотисті сполуки, дубильні речовини, різноманітні солі. Це зумовлює їхнє величезне лікувальне значення. Вирощувати смородину і порічки можна в усіх регіонах України — це рослини помірного клімату.

Чорна смородина — скороплідна рослина, вступає у плодоношення на 2—3-й рік після садіння. Найвищі врожаї рослини дають на 5—6-й рік, після 8—9 років життя урожай знижується. Один кущ смородини за сезон дає 5—6 кг ягід, порічки — 10—12 кг. Останні плодоносять довше і за спри­ятливих умов можуть давати високі врожаї до 20 років.

Смородина — типовий кущ з розгалуженими багаторіч­ними гілками і однорічними пагонами. У кущі може бути 15—20 і більше гілок різного віку — від однорічних до 4—5-річних і старші. Висота його 1,5—2 м. Життєздатність куща залежить від щорічних приростів, різних за характером утворення. Ті прикореневі пагони, що виростають з бруньок підземного стебла, мають свою кореневу систему і розгалуження різного порядку. У рік утворення вони інтен­сивно ростуть, досягаючи висоти 1—1,5 м. У наступні роки ці пагони обростають боковими розгалуженнями. Приріст у довжину з кожним роком зменшується і у віці 4—6 років становить лише кілька сантиметрів. Одночасно від основи гілки до її вершини плодушки відмирають. Через це 6-річні гілки втрачають продуктивність. Тому їх слід видаляти в основі куща. На зміну їм щороку в кущі з'являються при­кореневі пагони, які є основою майбутньої гілки з її розгалу­женням. Завдяки цьому відбувається заміна старих малопродуктивних гілок новими.

Бруньки у чорної смородини утворюються лише на одно­річному прирості. Пробуджуються вони на наступний рік після утворення. В основі прикореневих пагонів розташовуються сплячі бруньки, над ними — ростові, а на верхній частині пагона — квіткові. У деяких сортів квіткові бруньки

можуть розміщуватися по всій довжині пагона. Це ознака скороплідності сорту. Плодоносять вони вже на 2-й рік після утворення прикореневих пагонів. Квіткові бруньки у чорної смородини змішані, а в порічок лише прості. Біль­шість квіткових бруньок у порічок утворюється на верхів­ках пагонів, тому вкорочувати їх не рекомендується. Плодушки чорної смородини відмирають після 1—2 років плодоношення. Особливо швидко це відбувається на затінених гілках. Тому слід своєчасно видаляти старі та зайві гілки, щоб кущ гарно освітлювався. Найвищий урожай прикоре­неві пагони дають на 3-4-й рік. На приростах минулих років плодоносять плодушки. У порічок основний урожай формується на багаторічних плодушках на приростах різ­них років.

Підземна частина кущів чорної смородини та порічок складається з підземної частини стебла та добре розгалу­женого мичкуватого коріння. Прикореневі пагони замі­щення утворюються із сплячих бруньок підземної частини, величина якої залежить від глибини посадки саджанців. Корені в смородини дуже мичкуваті, розташовуються на глибині до 60 см (окремі досягають глибини 1,5 м). Не­глибоке залягання кореневої системи обумовлює високі вимоги до водного, повітряного і поживного режиму грунту. У ширину корені розповсюджуються на 60—80 см. Виходячи з цього, посадкові ями треба заправляти перегноєм і глибоко розпушувати. Чорна смородина вибаглива до воло­гості грунту. Порічки менш чутливі до підвищеної сухості повітря й грунту. Чорна смородина особливо полюбляє світло і дає добрі врожаї на освітлених захищених місцях.

 Сорти чорної смородини.

 Білоруська солодка. Кущі сильнорослі, слаборозлогі. Грона середні й довгі, ягоди великі, з середньою масою

1,1—1,2 г, округло-овальні, чорні, блискучі, середнього стро­ку достигання. Сорт урожайний — до 4—6 кг з куща, зимо­стійкий, самоплідний, стійкий до брунькового кліща і борошнистої роси.

 Минай Шмирьов. Кущі сильнорослі, середньорозлогі Грона середньої довжини, ягоди великі (1,0—4,1 г), округ­ло-овальні, матові, чорні, з тоненькою шкіркою, середньо­раннього строку достигання. Сорт урожайний — до 4 кг з куща, слабо уражується антракнозом і сильно — борошни­стою росою, кліщами.

 Сіянець Голубки. Кущ середньорослий, прямостоячий, слаборозлогий. Грона більше середньої довжини, ягоди чорні, матові, одномірні, великі (1,5—2 г), з тоненькою

шкіркою. Сорт ранній, урожайний — до 4 кг з куща, зимо­стійкий, слабо уражується грибковими хворобами. Недолік: при запізненні із збиранням ягоди сильно розтріскуються і осипаються.

 Новость Прикарпаття. Кущі сильнорослі, середньо розлогі. Грона середньої довжини. Ягоди великі до 1,0—1,1 г, округло-овальні, чорні, блискучі, середнього строку достигання. Сорт зимостійкий, самоплідний, урожайний — до 4 кг з куща. Стійкий до борошнистої роси.

Вирощуються й інші сорти: Голіаф, Юннат, Голубка, Решетилівська рання, Загадка, Алтай­ська десертна, Гуцулка, Золушка, Черкащанка. Добре плодоносить смородина, якщо в одному масиві висаджують кілька сортів.

 Сорти порічою. Голландська червона, Рондом, Щедра, Первенець, Фертоді, Йонкерван Тетс, Версальська черво­на, Мєчта, Фая родюча та інші.

 Вирощування саджанців. Розмножують смородину жив­цями. Для цього зрізують сильні бокові гілки однорічного приросту або прикореневі пагони, їх ріжуть на живці довжи­ною 18—20 см і висаджують у грунт під нахилом до 45°. Відстань між рядами — 45—50 см, у ряду між живцями — 8—10 см. Над поверхнею грунту залишають 2 бруньки з таким розрахунком, щоб одна з них була на його рівні. Землю біля живців щільно притискують, аби не було пустот. Живці добре поливають і мульчують перегноєм чи торфом. Висаджувати здерев’янілі живці чорної смородини краще восени, у першій декаді жовтня, порічок — раніше. Пізніше цього робити небажано — вони погано прижива­ються. Особливо це стосується порічок. Можна висаджувати живці і навесні. Для цього їх нарізають восени і зберігають у підвалі в зволоженому піску. Навесні їх треба висаджувати якомога раніше. При належному догляді за літо виростають добре розвинуті саджанці.

Чорну смородину і особливо порічки (вони гірше роз­множуються живцями) можна розмножувати горизонталь­ними відсадками. Сильні прикореневі пагони або добре роз­галужену дворічну гілку відгинають у горизонтальне поло­ження у завчасно приготовлену канавку глибиною 8— 10 см. Гілки прикріплюють до грунту кілочками. Коли з бру­ньок на відігнутих гілках утворюються молоді пагони дов­жиною 10—12 см, їх підгортають грунтом. Через 15—18 днів це повторюють. Восени укорінені відсадки відокремлюють від материнської рослини і висаджують на постійне місце. Слаборозвинені відсадки висаджують на дорощування.

 Посадка. Чорна смородина і порічки вибагливі до родю­чості грунту: для них непридатні заболочені, засолені, вап­някові та надмірно кислі. Грунтові води не повинні залягати вище 1—1,5 м до поверхні грунту. Площа живлення така. Якщо рослини висаджують рядами, то відстань між рядами становить 2 м, в ряду між рослинами — 0,5—0,7 м. При такому розміщенні кущі «зливаються» у суцільну смугу і затінюють у ряду поверхню грунту, а це сприяє знищенню бур'янів. Посадкові ями мають глибину 40 см, ширину 50— 60 см, їх заправляють органічними добривами: на яму 8—10 кг перегною, 100—120 г фосфорних і 50—60 г калій­них добрив.

Висаджувати чорну смородину і порічки можна навесні, але краще восени. Рослини, висаджені у жовтні, добре приживаються і до замерзання грунту укорінюються. На стебловій частині смородини, яка розміщується у грунті, легко утворюються придаткові корені, тому саджанці рос­лин висаджують похило і на 8—10 см глибше, ніж вони росли в розсаднику. При посадці корені добре розправля­ють, засипають землею, грунт ущільнюють. Потім добре поливають, мульчують перегноєм. Надземну частину стебла зрізають, залишаючи над поверхнею грунту у чорної смородини 2—3, а у порічок 3—4 бруньки. Грунт у міжряддях і під кущами протягом вегетації 4—5 разів розпушують, а во­сени перекопують на 10— 12 см.

Формування. 3 нових прикореневих пагонів, що утворю­ються у куща в наступні після посадки роки, залишають З— 4 найкраще розвинених (для формування на них скелетних  гілок). Решту прикореневих пагонів вирізають над поверх­нею грунту. Сформований кущ чорної смородини повинен мати 15—18 гілок різного віку, порічки — 12—14. У подальшому щороку вирізають 4-5-річні гілки, стебла яких оголемі. їх замінюють молодими прикореневими гілками. У кущі також вирізають пошкоджені, недорозвинені, зайві гілки. Необрізані протягом кількох років кущі треба посту­пово омолодити, видаляючи старі гілки. Для цього щороку залишають 4—5 прикореневих пагонів. У старих гілок, що лишилися, вирізають сухі частини до сильної бокової гілки. Кращий строк для обрізування — навесні, до розпускання бруньок. Можна це робити і восени. У такому випадку біля самої поверхні грунту вирізають старі гілки, які відплодоносили, а вже навесні кущ обрізують детальніше.

 Кущі порічок формують також з гілок різного віку, але на відміну від чорної смородини вирізують тільки гілки стар­ші 6—7 років, оскільки скелетні довговічніші і можуть плодоносити протягом 6—8 років. Однорічні прирости у плодових гілок укорочувати не слід, це може знизити урожай.

Переглядів: 1006

Повернутися в категорию: Садівництво

...

© 2013-2020 cozyhomestead.ru - При використанні матеріалу "Зручна садиба", повинно бути "живе" посилання на cozyhomestead.ru.