рос | укр

Головна

Контакти

Навигація:
Арсенал
Будівництво
Вітаміни
Вода
Город
Ґрунт
Декор
Ділянка
Зберігання
Кімнатні рослини
Кулінарія
Мода
Народна медицина
Полесадник
Рослини
Садівництво
Терміни
Фото і дизайн
Хвороби
Шкідники









Кизил

Кизил — найкращий ранній медонос - належить до родини кизилових, що об'єднує 49 видів. Культивується лише один кизил, або дерен звичайний. У дикому вигляді росте на Кавказі, в Молдові, Україні, Західній Європі та Малій Азії,

Харчові та лікувальні властивості кизилу зумовлені наявністю в плодах легкозасвоюваних цукрів — глюкози і фруктози, органічних кислот — яблучної, саліцилової, галової, винної, мікроелементів, мінеральних речовин, вітаміну С (83,6 мг%). Кизил використовують також для створення живоплотів — йому властиві висока стійкість до морозів і хвороб, пилу, газів, диму. Завдяки здатності утворювати прикореневі паростки його застосовують для закріп­лення ярів, балок, а також для захисту грунтів від ерозії.

Кизил — чагарник або дерево висотою від 2 до 9 м. Кро­на куляста, розлога або пірамідальна. Молоді пагони зелені, з поздовжніми ребрами, опушені короткими волосками, пізніше майже голі, від, жовто-сірого до червонувато-бурого забарвлення. Кора стовбура темно-коричнева, від якої відділяються лусочки. Листки супротивні, прості, цілокраї, світлозелені, опушені. Квіткові бруньки кулясті, листові — видовжені. Суцвіття у вигляді зонтика, квітки чотиричленні, дрібні, жовті, двостатеві. Плід — соковита кістянка, частіше темно-червона (є й жовта), еліптичної чи циліндричної (в природі), овальної, грушо- або пляшкоподібної (в куль­турі) форми. Кісточка видовжена, з однією або двома насінинами.

Коренева система кизилу добре розвинена і утворює густу мичку коренів, що розміщуються на глибині від 10 до 40 см. Основна частина скелетних коренів розміщена на глибині 5—25 см. Вертикально розвивається один сильно і звивистий корінь, який проникає в грунт на глибину 45— 50 см. Коренева система дерев, що живуть понад 5 років, займає більшу площу, ніж площа проекції крони. Кизил має здатність відновлювати крону за рахунок численних кореневих паростків, завдяки чому довговічність його становить 100—300 років.

У природних умовах кизил росте у підліску світлих лісів, головним чином дубових і грабових, а також на уз­ліссях і схилах, у чагарникових заростях. Найкраще росте і плодоносить на середніх і нижніх ділянках південно-західних та південно-східних схилів. Рослина посухостійка, хоча при недостатньому зволоженні листя і плоди дрібні­шають. Морозо- і зимостійка, світлолюбна, але на відкритих, незахищених місцях ріст уповільнюється, зменшується приріст, погіршується якість плодів. Найкраще росте у незначному затінку. В затінених місцях слабо плодоносить.

До грунтів кизил невибагливий. У природних умовах він росте на різних грунтах, переважно вапнистих та щебенис­тих, достатньо забезпечених вологою. В культурі його слід розміщувати на легких окультурених грунтах. Дуже добре росте уздовж зрошувальних каналів, на знижених, але не перезволожених ділянках.

Цвіте на початку — в середині квітня (протягом 10—14 днів, при середньодобовій температурі повітря +8... +12 °С) до розпускання листя, яке з'являється наприкінці цвітіння. Рослина перехреснозапильна. Через 7—10 днів після початку цвітіння розпускаються вегетативні бруньки, а потім з пазух молодих листків з’являються пагони. При­морозків не боїться, бо квітки в суцвітті цвітуть неодно­часно.

Плодоносить кизил рясно і регулярно. Врожай з 1 рос­лини становить від 8 до ЗО кг, залежно від віку і розвитку дерева. Дорослі рослини 20—30 років і старші дають від 50 до 100 кг плодів. Достигають вони неодночасно — з кін­ця липня до кінця вересня.

Форми і види. Форми кизилу в культурі надзвичайно різноманітн. Середня маса плода коливається від 2 до 6 г, довжина — 10—35 мм, ширина — 8—20 мм. Забарвлення — від кремового до жовтого, оранжевого і яскраво- червоного або чорно-фіолетового, форми — пляшко-, грушо- і бочкоподібна, овальна. У результаті вивчення великої різноманітності форм кизилу відібрані найбільш цінні з них за розміром, формою, якістю плодів, строками дости­гання: Білоплідний (плоди великі, овальної форми, жовтого кольору, м'якуш стиглих плодів солодкий); Жовтопмдний (плоди дрібні, овальної форми, солодкі, масою 1-—1,5 г); Іспомнський, або Іспанський, Шпанський (плоди червоного кольору, маса 3—5 г); Пізній пляшковий (зовні схожий на ісполінський, але плоди меншого розміру і пізніше дости­гають, пляшкоподібні, звужуються до плодоніжки, м'якуш кислуватий) та інші.

Розмноження. Кизил розмножують насінням і вегетативно. Але насіннєве потомство не наслідує всіх цінних ознак сорту, що розмножується. Крім того, такі рослини пізно вступають у плодоношення (на 6—8-й рік), тоді як вегетативно розмножені плодоносять вже на 3—4-й рік. Рослини кизилу, вирощені з насіння, мають кореневу систе­му більших розмірів, ніж вегетативно розмножені, особливо вирощені з порослі. У сіянців коренева система розташо­вана глибше, розвивається інтенсивніше, відзначається біль­шою фізіологічною активністю. Рослини, вирощені з паростків, протягом усього життя ростуть повільно, вони нижчі, ніж сіянці.

Щоб насіння проросло, його необхідно стратифікувати 20—28 місяців. Краще сіяти свіжозібране насіння (без підсушування) або з м’якушем зразу ж після зняття з дерева плодів у серпні — вересні. Дружні сходи з’являються через 18 місяців після насіву. При сприятливих умо­вах насіння може зійти в невеликій кількості і наступної весни.

Кращий спосіб передпосівної підготовки насіння — ви­тримування його протягом року у вологому моху при постій­ному зволоженні і перемішуванні. Для цього в квітні в за­тінене місце в ями глибиною 40—50 см ставлять ящики з насінням кизилу, закладеним у мох. Ящики накривають поліетиленовою плівкою. Насіння постійно зволожують і перемішують. Поливають залежно від погодних умов — раз у 3—5 днів. На зиму його залишають так само, але вкри­вають землею. В квітні відкривають ящики і висівають проросле насіння.

Вегетативно кизил розмножують відсадками, щепленням(окуліровкою), живцями.

Розмноження відсадками. Для цього материнські рослини кизилу вирощують у формі куща. Молоді пагони віком від 1 до 3 років пригинають і вкладають у спеціально вико­пані канавки глибиною 15—20 см. Дно канавки розпушують. Пагін закріплюють дерев'яними шпильками, верхівку при­в’язують до вертикального кілочка. При укладанні пагонів необхідно підрізати кору під листковим вузлом у тому місці, де пагін загинається вгору. Це стимулює утворення коренів. На бідних грунтах канавку заправляють родючою землею, яку добре ущільнюють. Укладають відсадки до набрякання бруньок — у березні — квітні, але можна пізніше, навіть восени. Відсадки добре поливають, підживлюють протягом вегетаційного - періоду. Грунт розпушують і знищують бур'яни. Відсадки з гарною кореневою системою викопують і саджають у розсадник чи на постійне місце.

Щеплення (окуліровка) — один з найпростіших і найефективніших способів розмноження кизилу. Проводять його наприкінці липня — на початку серпня, коли добре від­стає кора на підщепах. Як підщепи використовують сіянці кизилу з насіння культурних сортів чи дикорослого. До кінця вегетаційного періоду окулянти досягають висоти 70— 80 см. Вони дуже відрізняються від нещеплених рослин — листкові пластинки округлі, великі, часто в 1,5—2 рази біль­ші, ніж у сіянців. У перший рік в окулянтів утворюється від

З    до 5 бокових пагонів і вже до осені їх можна висаджувати на постійне місце. У дворічному віці вони досягають висоти до 80—140 см. На 3-й рік починають плодоносити.

Добре розмножувати кизил зеленими живцями в туманоутворуючій установці. Для цього використовують пагони у стані інтенсивного росту, з добре вираженою точкою росту і слабкім здерев'янінням у нижній частині. Живці нарізають вранці. Довжина їх 10—15 см, мають вони 2—4 пари листків. Живці зразу ставлять у воду. Перед обробкою їх росто­вими речовинами гострим секатором чи лезом роблять на кінці пагона навскісний зріз на 0,5—1 см нижче бруньки. Листкові пластинки не вкорочують. Для гарного коренеутворювання пагони обробляють 0,02—0,03 % розчином гетеро­ауксину протягом 20—24 годин. Через 45—50 днів у жив­ців, оброблених стимуляторами росту, і через 50—60 днів у необроблених живців починається масове утворення корін­ня. Укорінені живці висаджують на дорощування в розсад­ник. Через рік (восени) чи півтора (навесні) їх можна перенести на постійне місце.

Підготовка грунту і посадка. Грунт для садіння кизилу готують завчасно. На родючих грунтах рослини висаджують на відстані в рядах 5, а між рядами 6 м, на бідних відповідно 4    і 5 м. У загущених насадженнях на родючих грунтах кро­ни дерев віком 20—25 років змикаються і погано освітлюються всередині. При садінні вздовж доріг, огорож, парка­нів рослини можна розміщувати на відстані 3—4 м. Ями копають 80Х100 см і завглибшки 70—80 см. Засипають зем­лею з верхнього родючого шару, змішаного з перегноєм і мінеральними добривами.

Найкраще висаджувати хизил навесні, але можна й восени. Після садіння добре поливають, пристовбурні смуги мульчують. Протягом літа знищують бур’яни, розпушують грунт. Міжряддя в молодих насадженнях можна застати бобовими травами чи іншими культурами. Як правило, рос­лини не пошкоджуються шкідниками і не уражуються хво­робами.

Підживлення. Органічні добрива з розрахунку 2—3 кг на 1 м2 пристовбурної смуги вносять восени або навесні. Фосфорні добрива (ЗО—35 г на 1 м2) вносять теж восени,азотні (15—20 г на 1 м2), калійні (10—12 г на 1 м2) — навесні.

Обрізування. Сіянці кизилу формують у вигляді куща, вегетативно розмножені — як дерево. Висота штамба у ку­щової форми має бути 30—50 см, вище цього залишають 5—7 бокових основних гілок. Спеціального обрізування не застосовують, за винятком видалення однієї чи декількох гілок, розташованих нижче запланованої висоти штамба. Саджанці, одержані з відсадків чи окуліровкою, формують з вищим штамбом (50—70 см) і такою самою, як у сіянців, кількістю скелетних гілок.

Обрізування плодоносних рослин полягає у видаленні поламаних скелетних гілок, гілок, що переплітаються, дрібних пагонів, які загущують крону. У штамбових форм  обов'язково видаляють поросль, у кущових — нижні пагони з порослі.

Переглядів: 929

Повернутися в категорию: Садівництво

...

© 2013-2020 cozyhomestead.ru - При використанні матеріалу "Зручна садиба", повинно бути "живе" посилання на cozyhomestead.ru.