Loa-loa - збудник лоаозу

Лоаоз - гельмінтоз, який характеризується набряком м'яких тканин, ураженням кон'юнктиви, серозних оболонок і ста­тевих органів.

Географічне поширення: хвороба поширена в країнах екваторіальної Африки (Нігерія, Камерун, Габон, Заїр), у зоні вологих тропічних лісів.

Морфологія. Статевозріла особина: тіло ниткоподібне, напівпрозоре, білого або жовта­вого кольору, вкрите численними округлими висту­пами (горбиками). Головний кінець містить два ве­ликих бічних і чотири серединних дрібних сосочки. У самця ці виступи переважають на передній час­тині тіла; у самок їх немає. На хвостовому вент­рально зігнутому кінці самця помітні дві нерівні, різної форми спікули. У самки на відстані 2,5 мм від переднього кінця знаходиться вульва. Самець дов­жиною 30 мм, товщиною - 0,43 мм, самка досягає довжини 50-70 мм, товщини - 0,50 мм.
Життєвий цикл
Лоаоз - трансмісійний перкутанний біогельмінтоз.
Джерело інвазії - людина і деякі мавпи.
Механізм зараження - трансмісійний, за участі гедзів Chrysops dimidiata, Chrysops silacea. Пере­носники живуть у лісистій болотистій місцевості, тому населення цих регіонів хворіє частіше.

Статевозрілі самки філярій народжують мікрофілярій (0,03 х 0,007 мм), які лімфатичними і крово­носними судинами досягають капілярів легень і за кілька тижнів систематично мігрують у периферичні кровоносні судини. Мікрофілярії в периферичній крові виявляються переважно вдень і тому носять назву Microfilaria diurna. Гедзі нападають на хвору лю­дину, всмоктують кров з мікрофіляріями. За 7-10 діб личинки накопичуються у слинних залозах; при нападі гедзя на здорову людину мікрофілярії потрап­ляють на шкіру, швидко проникають в її товшу.

Локалізація: дорослі філярії паразитують у підшкірній сполучній тканині та під серозними оболонками, вони мігрують зі швидкістю 12,5 мм за 1 хв і особливо часто виявляються під кон'юнкти­вою. Завдяки рухомості, філярії перемішуються із зовнішніх тканин ока, проникають у скловидне тіло, у глибину орбіти, і знову повертаються в передню камеру ока.

До лоаозу чутливі люди різного віку і статі, про­те переважає хвороба у темношкірих.

Патогенна дія: алергізація організму продук­тами метаболізму, механічна дія при пересуванні паразита в тканинах, часто приєднується вторинна бактеріальна інфекція.
Клініка. Хвороба має тривалий перебіг і може періодично ускладнюватися. Невдовзі після зара­ження у багатьох хворих виникає незначна пропас­ниця, болі в кінцівках. Ранній і постійний симптом лоаозу - калабарський набряк.

Діагностика. Клінічна: в осіб, що відвідали спекотні країни, раптове виникнення різко обмеже­ного набряку дає підстави запідозрити лоаоз і шу­кати збудника в крові. Лабораторна: виявлення мікрофілярій у товстих мазках крові, забарвлених за методом Романовського - Гімзи. Для розпізнання гельмінтозу застосовують специфічні імунологічні реакції зв'язування комплементу і внутрішньошкірну алергічну пробу.

Профілактика. Особиста: захист від укусів гедзів за допомогою репелентів, сіток на вікнах. Громадська: виявлення і лікування хворих, бороть­ба з гедзями за допомогою інсектицидів, агро­технічні заходи щодо оздоровлення місцевості, са­нітарно-просвітня робота.

Просмотров: 209

Вернуться в категорию: Вредители