рус | укр

Главная

Контакты

Навигация:
Арсенал
Болезни
Витамины
Вода
Вредители
Декор
Другое
Животные
Защита
Комнатные растения
Кулинария
Мода
Народная медицина
Огород
Полесадник
Почва
Растения
Садоводство
Строительство
Теплицы
Термины
Участок
Фото и дизайн
Хранение урожая









Вісцеральний лейшманіоз

Leishmania donovani - збудник індійського лей­шманіозу (кала-азар).

Leishmania infantum - збудник середземно­морського (дитячого) лейшманіозу.

Географічне поширення. Leishmania donovani — Індія, Пакистан, Північно-Східний Китай, Непал. Бангладеш. Leishmania infantum - басейн Серед­земномор'я, Ближній і Середній Схід, Центральна і Південна Америка.

Життєвий цикл: хребетні хазяїни - люди, собаки, вовки, шакали й ін. Безхребетний ха­зяїн і специфічний переносник - москіт роду Phlebotomus.

Лейшманіоз - трансмісійне захворювання. Живлячись на хворих тваринах і людях, москіти всмоктують паразитів з кров'ю. У шлунку москітів впродовж першої доби утворюються лептомонадні (джгутикові) форми. Через 6-8 діб лейшманії концентруються у глотці москіта, утворюють пробку, при укусі відбувається зараження хребетного ха­зяїна. З біологією переносника пов'язана сезонність хвороби - в основному з травня по листопад (мак­симум випадків у серпні - вересні).

Атипові шляхи зараження - трансплапентарний, гемотрансфузійний і перкутанний.

Інвазійна форма - джгутикова. У макрофагах шкіри в місці укусу, а через кілька днів - у клітинах внутрішніх органів утворюються лейшманіозні форми.

Локалізація: клітини печінки, селезінки, черво­ного кісткового мозку, лімфатичні вузли (середзем­номорський лейшманіоз).

Якщо кількість паразитів усередині клітини до­сягає декількох десятків, то оболонка клітини розривається й уражаються нові клітини.

Індійський лейшманіоз - антропоноз, основне джерело зараження - хворі люди.

Середземноморський лейшманіоз - антропозоо­ноз. Основне джерело зараження - шакали, собаки, лисиці, які є резервуарними хазяїнами, зрідка - хвора людина, тому що кількість лейшманій у її крові незначна.

Патогенна дія. На місці укусу за декілька днів або тижнів розвивається ущільнений вузлик або не­величка блідо-рожева папула. Спостерігається ура­ження селезінки, печінки, лімфатичних вузлів. У пульпі цих органів розвиваються некротичні й дист­рофічні зміни. Ураження кровотворної системи при­зводить до лейкопенії та анемії. Майже у всіх хворих на вісцеральний лейшманіоз збільшуються лімфа­тичні вузли. У процесі розвитку інвазії важливого зна­чення набуває імунопатологічний процес. У частини хворих на тілі виникають специфічні ураження шкіри (лейшманоїди), в яких триває розмноження паразитів.

Клініка. Інкубаційний період - від 10 днів до 2-х років, близько - 3-5 міс. Первинний афект - невелика папула рожевого кольору в місці укусу москіта, вини­кає за 1-2 тижні (зазвичай залишається непомітною).

Виділяють три періоди хвороби:

початковий - слабкість, нездужання, знижен­ня апетиту, поступове підвищення температури тіла;

період розпалу характеризується тривалою лихоманкою. При індійському лейшманіозі шкіра,

внаслідок ураження наднирників, набуває темного забарвлення ("кала-азар" - чорна хвороба). Посту­пово збільшується печінка й особливо селезінка. Для середземноморського типу лейшманіозу харак­терне збільшення лімфовузлів;

кахектичний період - виснаження, набряки, різке збільшення розмірів живота. Приєднуються різні інфекційні захворювання, що в 75-95 % випадків призводять до смерті.

При видужанні у деяких хворих на шкірі різних частин тіла розвиваються лейшманоїди - плями, вузлики, ділянки зі зниженою пігментацією. Вони є результатом розмноження лейшманій у шкірі, збе­рігаються довготривало і є джерелом зараження переносників.

Середземноморський тип лейшманіозу пере­бігає більш легко і зазвичай закінчується видужан­ням. В осередках захворювання в основному хво­ріють діти (звідси назва "дитячий лейшманіоз"), а також приїжджі.

Діагностика. Клінічна: лихоманка, виражене збільшення селезінки, темно-сіре забарвлення шкіри при індійському типі лейшманіозу.

Лабораторна: виявлення паразитів у мазках клітин червоного кісткового мозку (знаходять безджгутикові форми, розташовані внутрішньоклітинно і виявлення паразитів у товстій краплі крові при індійському типі хвороби; постановка серологіч­них реакцій РЗК, РГА, РІФ (з діагности кумами).

Профілактика. Особиста: захист від укусів москітів (застосування репелентів, москітних сіток), профілактичні щеплення. Громадська: своє­часне виявлення і лікування хворих; знищення москітів за допомогою інсектицидів; знищення бро­дячих собак в осередках середземноморської фор­ми вісцерального лейшманіозу.

Просмотров: 117

Вернуться в категорию: Вредители

© 2013-2017 cozyhomestead.ru - При использовании материала "Удобная усадьба", должна быть "живая" ссылка на cozyhomestead.ru.