рус | укр

Главная

Контакты

Навигация:
Арсенал
Болезни
Витамины
Вода
Вредители
Декор
Другое
Животные
Защита
Комнатные растения
Кулинария
Мода
Народная медицина
Огород
Полесадник
Почва
Растения
Садоводство
Строительство
Теплицы
Термины
Участок
Фото и дизайн
Хранение урожая









Екологічні аспекти використання пестицидів

Проблеми, пов»яязані з використанням і шкідливою дією ДДТ й іншими синтетичними (зокрема, хлорованими) пестицидами, можна звести до наступних:

- розвиток резистентності шкідників до цих препаратів;

- стійкість пестицидів в середовищі і накопичення їх у зростаючих концентраціях в рганізмах;

- відродження шкідників і вторинні спалахи чисельності

- ріст матеріальних затрат на застосування пестицидів;

- небажані впливи на довкілля і здоров'я людини. У цих аспектах і доцільно розглянути негативні екологічні наслідки дії подібних сполук.

Популяції комах-шкідників традиційно вельми численні та представлені великою різноманітністю як індивідуально стійких, так і різновікових особин у різних стадіях розвитку. Це дозволяє витримувати пестицидний прес, оскільки навіть за ідеального застосування найтоксичнішого агента завжди залишиться певна кількість особин, лялечок, яєць, які не отримають летальної дози. Саме вони дають нову генерацію стійкіших комах. Усе це відбувається дуже швидко, адже здатність бaгатьох видів до надшвидкої репродукції у прийнятних умовах загальновідома. Комахи можуть давати численне потомство через короткі проміжки часу .

Таким чином, багаторазове застосування пестицидів призводить до спонтанної селекції та розмноження ліній із великою популяційною стійкістю саме до тих препаратів, які створені для їх знищення. Відомі випадки, коли стійкість популяції комах до хімікатів зростала в десятки тисяч разів. Біля 25 головних видів комах-шкідників стали стійкими усіх пестицидів. Водночас. Набуваючи стійкості до одного агента, популяція стає резистентною і до інших. Кількість видів комах, стійких до пестицидів, зросла за перші 10 років інтенсивного використання пестицидів майже в 2 рази-від 224 до 428.

Другий аспект проблеми пов'язаний із поведінкою пестицидів у довкіллі. Хлopopгaнiчнi (як наприклад, ДЦТ, ліндан, кепон, алдрін і багато інших) або Hg-, As-, Pb-умісні пестициди належать до доволі стабільних. Це означає, що в них дуже повільно руйнуються (або навіть зовсім не руйнуються) під дiєю середовища або мікробів.

Про стійкість пестицида у довкіллі судять за часом, упродовж якого він зберігається в гpyнті пicля обробки:

- швидко руйнується -менше 15 тижнів,

- помірно руйнується -15-45 тижнів,

- повільно руйнується –45 – 75 тижнів

- стійкі -більше 75 тижнів.

Період напівруйнування ДДТ становить приблизно 20 років.

Сполуки ртуті і миш'яку, повністю не розкладаються - вони циркулюють в екосистемах або залишаються похованими в мулі. Переважна ,більшість пестицидів мають тенденцію нагромаджуватися в живих організмах, причому не тільки в кількостях більших, ніж у довкіллі, але и у концентраціях, що зростають в міру просування харчовими ланцюгами. Їм особливо притаманний ефект біологічного посилення - біомагніфікація.

Не дивлячись на те, що дані про вплив пестицидів на угрупування організмів і фyнкціонування екосистем ще не повні та не систематизовaні, з'ясовано, що через високу здатність до біоакумуляції і низький ступінь розкладу , вони можуть негативно впливати на організми всіх трофічних рівнів, особливо на первинних продуцентів, які володіють великою чутливістю.

Відомі численні приади біоакумуляції ДДТ. Наприклад водні рослини – водорослі кладофора, за три дні засвоюють із води , стільки ДДТ , що його концентрація у них збільшується у З000 разів. Один кг жиру тюленів, які живуть біля британських берегів, містить 10-40 мг ДДT. Не чутливі до ДДТ дощові черв'яки,є своєрідними пастками цього екотоксиканта, активно поглинаючи його з грунту і нагромаджуючи в організмі. Вивчення накопичення ДДТ і його переходів у ланках трофічного ланцюга на прикладі екосистеми озера Мічіган показало, що донний мул містить 0,014 мг/кг, придонні їстівні ракоподібні -0,41 , різні види риб -3-6, і жирова тканина чайок, які живляться цією рибою - більше 2400 мг/кг.

Класифікація пестицидів для визначення їх безпеки представлена в табл.1. СЛАЙД

 

Наступний дуже важливий аспект проблеми, полягає в тому. Що часто після обробки пестицидами шкідники можуть зявлятися в набагато більших кількостях. Це явище називають відродженням. Шкідливі комахи можуть розмножуватися вибухоподібно, що називають вторинним спалахом чисельності. Наприклад, кліщі, шкідники бавовнику за своєї мало чисельності не спричиняють катастрофічних втрат продукції, проте після запровадження пестицидів у галузі на плантаціях шкідливими стали вже не 6 а 16 видів. Вони почали інтенсивно розмножуватися завдяки усуненню менш витривалих їхніх ворогів і сьогодні втрати врожаю від шкодочинності кліщів величезні. В деяких районах США відмовилися від вирощування бавовни у зв'язку з тим, що затрати на боротьбу з шкідниками, перевищували вартість врожаю.

Приведені приклади дають відповідь на запитання, чому ж збільшується обсяг затрат на застосування пестицидів? Стійкість видів шкідників, яка виникає після тривалих обробок пестицидами, відродження і вторинні спалахи їх чисельності, а також поява нових шкідників Призводять до того, що виникає потреба у ще більшій кількості отрути. Виробництво вимагає синтезувати і використовувати нові препарати, токсичніші й дорожчі у виготовлені. Традиційні ж препарати потрібно застосовувати на тих самих полях у щораз більших обсягах і концентраціях.

Поширене таке переконання, що створення нестійких у довкіллі і, водночас, ефективніших (тобто токсичніших) пестицидів дозволить вирішити проблему шкідників. Очевидно, що і цей шлях тупиковий, а з екологічної позиції подібні надії не обrpунтовані. Нестійкі пестициди найчастіше білъше токсичні, і вимагають частішого їх застосування. Крім того, подібні пестициди традиційно володіють невідомими й віддаленими небажаними ефектами, так що наївно вважати їх екологічно безпечними. Крім того, деякі корисні комахи, наприклад, бджоли, можуть виявитися чутливішими до нестійких пестицидів, ніж шкідливі комахи. Водночас, немає ніяких підстав надіятися на те, що в результаті впливу цих токсинів не буде виникати до них стійкість у шкідників, або не будуть виникати вторинні спалахи чисельності саме тих організмів, проти яких спрямована їх дія.

Найважливіший аспект проблеми поширення пестицидів –це небажані їх впливи на довкілля, екосистеми і здоров'я людини.

Пестициди - одна із причин вимирання диких видів. Будучи мутагенними чинниками вони володіють здатністю руйнувати генетичний апарат клітини і спричиняти мутації. Навіть невеликі зміни в генетичній системі організму зумовлюють корекцію поведінки, яка може вплинути на життєвість особин і виживання популяцій.

Яскравим є прикладом, наведений у книзі Р. Карсон "Безмовна весна", стосовно руху ДДТ у харчовому ланцюзі. Гриб Ceratocystis ulmi спричинює так звану "голландську хворобу" дерев, яка призводить до загибелі в'язів. Це захворювання передає комаха в 'язовий заболонник Scolytes multistriatus, з яким боролися, обробляючи дерева ДДТ .Частина пестицида змивалася атмосферними опадами з в'язів і потрапляла в грунт. У ньому ДДТ поглинають дощові черв'яки, які поїдають залишки листків і він відкладається в їхньому організмі. Дощових черв'яків переважно поїдають перелітні дрозди Turdus migratorius, тому вони хронічно труїлися ДДТ. Частина птахів гинула, а в інших порушувалася здатність до розмноження - вони ставали стерильними або відкладали безплідні яйця. У кінцевому результаті боротьба з "голландською хворобою" дерев призвела до майже повного зникнення перелітних дроздів на значних територіях США.

Повторне застосування ДДТ здатне спричиняти стійкість у низки бактерій. ДДТ і його метаболіти сильно токсичні для риб: вони nopyшують Процеси розвитку і поведінки, володіють мутагенним і канцерогенним ефектами. Личинки амфібій високочутливі до дії ДДТ і його похідних, що проявляється в етологічних і анатомічних аномаліях.

Найдетальніше вивчали дію цього інсектицида на шкарлупу яєць у крячки, білоголового орлана, скопи, Японської перепелиці й інших птахів. Каліфорнійські пелікани, в яйцях яких вміст ДДТ сягнув 71 мг/кг , вже від 1969р. не можуть розмножуватися і вимирають.

Значне скорочення популяцій хижих птахів має й інші наслідки вторинний ефект росту чисельності гризунів, які знищували, головним чином, ці види птахів.

ДДТ може спричиняти інверсію статі. В одній з колоній чайок в Каліфорнії після обробки гніздових ділянок ДДТ з'явилося у 4 рази більше жіночих статей, ніж чоловічих. При штучному введенні в яйця у чайок ДДТ , половина чоловічих зародків перетворювалася в ЖІНОЧІ.

Особливо небезпечний, проте явно недостатньо вивчений вплив ДДТ на людей. Зазначено, що лише за одне десятиріччя, від 1970 до 1980 року, частота отруєнь пестицидами в світі збільшилася на 250%. Токсична доза при потраплянні в людсъкий організм 10-15 мг/кг, а для особливо чутливих індивідів навіть 6 мг/кг; смертельна доза 70-85 мг/кг маси тіла. У людини, так як і в багатьох інших видів, ДДТ концентрується переважно в жировій тканині, але здатний виділятися з грудним молоком і навіть проходити через Плацентарний бар'єр. Ще 15 років тому було відомо, що в 99% американців у крові і жировій тканині міститься, ДДТ в кількості 3,6 ррт, діелдрину 0,12 ррт.. Згідно підрахунків, зроблених в Німеччині,кожна грудна дитина з молоком матері отримує в 2 рази більше ДДТ , ніж це допустимо. У грудному молоці американських матерів-годувальниць у 4 рази перевищений рівень ДДТ , ніж дозволено санітарними нормами для коров'ячого молока.

Від дії ДДТ у людей можна спостерігати гормональні зміни, пошкодження нирок, центральної і периферійної нервової системи, цироз печінки і хронічний гепатит. Не дивлячись на практичну відсутність генотоксичності ДДТ все ж зарахували до групи2Б канцерогенного ризику. Таким чином, ДДТ потрібно розглядати як агент, що володіє великим рівнем небезпеки для довкілля і здоров’я людини.

Ці небезпеки від ДДТ, як і інших Ппестицидів, унаслідок, головним чином, Їїх тривалої персистенції у довкіллі, зберігають свою актyальність і дотепер, не дивлячись на те, що вже від початку 1970 років було заборонено випуск і застосування деяких пестицидів. Першою країною, де був заборонений ДДТ, є Нова Зеландія. На території колишнього СРСР , де препарат був частково заборонений, його застосування дозволяли в Узбекистані для боротьби з Mаляpiйними комарами і в Тайгових районах, де боролися з енцефалітними кліщами. Заборону на використання ДДТ у США прийняли лише тоді, коли концентрація отрути в молоцi матерів-годувальниць у результаті їі передачі через харчові продукти досягла рівня в 4 рази більшого від гранично допустимого. У США заборонено використання ще 10-ти пестицидів: алдрину , смтробану, 2,4-Д, токсафену, гептахлору, ліндану, кепону, 2,4,5-Т й ендрину.

Деякі з них продовжують випускати на експорт в країни, що розвиваються. Слід зазначити, що США експортують приблизно 30% пестицидів, які використовують в усьому світі.

Слід пам'ятати, що у нашу добу заборонена використання ДДТ неповсюдна, тому потрібний суворий контроль за якістю імпортованоЇ продукції. В Австралії та КитаЇ його застосовують і сьогодні для обприскування фруктових садів і плантацій, а Індія продовжує його виготовляти й експортування.

Просмотров: 605

Вернуться в категорию: Вредители

© 2013-2017 cozyhomestead.ru - При использовании материала "Удобная усадьба", должна быть "живая" ссылка на cozyhomestead.ru.