рус | укр

Главная

Контакты

Навигация:
Арсенал
Болезни
Витамины
Вода
Вредители
Декор
Другое
Животные
Защита
Комнатные растения
Кулинария
Мода
Народная медицина
Огород
Полесадник
Почва
Растения
Садоводство
Строительство
Теплицы
Термины
Участок
Фото и дизайн
Хранение урожая









Аналіз рентабельності

Якщо сума прибутку показує абсолютний ефект від діяльності, то рентабельність характеризує міру цієї ефективності, тоб­то відносний ступінь прибутковості підприємства або продукції, що виробляється. У загальній формі рентабельність розраховують як відношення прибутку до витрат чи застосованих ресурсів (капіталу).

Рентабельність застосованих (інвестованих) ресурсів є рентабельністю підприємства. Цей показник може бути обчислений як відношення прибутку підприємства до сукупності виробничих фондів, балансових активів, власного чи акціонерного капіталу. Останній показник цікавить насамперед акціонерів і майбутніх інвесторів, оскільки він визначає верхню межу дивідендів.

Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Передусім обчислюється рентабельність усієї реалізованої продукції як відношення валового прибутку від реалізації до собівартості реалізованої продукції. Рентабельність продукції можна обчислити також як відношення прибутку до обсягу реалізованої продукції. У такому вигляді цей показник більше застосовується у зарубіжній практиці.

Рентабельність окремих видів продукції Рі обчислюється за формулою

Rі = , (9.1)

де Rі — рентабельність і-го виду продукції, %;

Ці, Сі — відповідно ціна і собівартість і-го виду продукції.

У багатономенклатурному виробництві в процесі аналізу рентабельності виробів слід застосовувати спосіб групувань. Насамперед усі вироби групують за ознакою «рентабельна чи нерентабельна продукція». При цьому визначають кількість нерентабельних видів продукції, розраховують питому вагу (у відсотках до загальної кількості виробів), а також їх питому вагу в обсязі реалізованої продукції. Треба також визначити, чи є серед нерентабельних виробів такі, що входять до складу найважливіших профільних видів продукції, чи є нові перспективні вироби.

Дуже важливо здійснити групування вироблюваної продукції за рівнем рентабельності:

— вироби з низькою рентабельністю;

— вироби із середньою або нормальною рентабельністю (близькою до середньої рентабельності по галузі);

— вироби високорентабельні.

При цьому необхідно дати оцінку питомої ваги кожної групи в загальному обсязі реалізації.

Далі здійснюють групування виробів за ознакою ступеня та напряму зміни рентабельності порівняно з попереднім періодом. При цьому визначають кількість виробів, по яких

— рентабельність помітно зросла;

— рентабельність суттєво не змінилася;

— рентабельність знизилася.

Групування виробів за зазначеними та, можливо, за іншими ознаками дає змогу краще зрозуміти існуючі проблеми та визначити напрями збільшення прибутковості виробництва. При цьому треба враховувати вплив на рентабельність продукції таких факторів, які:

— зміна ринкових цін на продукцію даного підприємства;

— зміна податку на додану вартість;

— зміна рівня собівартості виробу з усіма факторами, які впливають на неї.

Серед факторів, які впливають на собівартість продукції, особ­ливу увагу треба звернути на час випуску продукції. У перший рік, як правило, рентабельність дуже низька, але наступні кілька років спостерігається значне підвищення її рівня. Згодом її величина стабілізується і навіть може почати зменшуватися. Однією з причин зростання рентабельності або супровідним їй фактором може бути збільшення обсягів виробництва цієї продукції. Вив­чення впливу обсягу виробництва на рівень рентабельності — цілком самостійне питання аналізу прибутковості підприємства. Для цього рекомендується будувати графік розрахунку критичної точки обсягу виробництва (рис. 9.2).

Рис. 9.2. Графік визначення точки критичного обсягу виробництва

Використаємо дані табл. 9.3 за звітом і додатково врахуємо, що постійні витрати, які не залежать від змін обсягу виробництва, становлять 200 тис. грн., а змінні витрати —50 грн. на одиницю продукції.

За наведеними даними будуємо графік, відкладаючи на горизонтальній осі обсяг випуску продукції у натуральному вимірі, а на вертикальній — вартість випуску продукції в цінах реалізації, за вирахуванням ПДВ, і загальну собівартість її. Лінія ОВ показує вартість продукції, АБ — постійні витрати, АС — змінні витрати. Тоді вертикальна лінія В1О1 відображає величину вартості реалізованої кількості продукції, яка поділяється на такі складові: відрізок О1Б1 — постійна частина витрат, Б1С1 — змінні витрати і С1В1 — фактичний прибуток при випуску 8000 одиниць даної продукції.

Графік дає можливість здійснити ряд аналітичних розрахунків. Насамперед зауважимо, що точка перетину лінії вартості продукції ОВ і лінії собівартості випуску АС являє собою той критичний обсяг виробництва, при якому виручка за продукцію дорівнює її собівартості. Перпендикуляр з точки Ск на горизонтальну вісь до точки Ок показує критичний обсяг виробництва — 4000 одиниць. При виробництві продукції нижче від цього обсягу підприємство працюватиме зі збитком, при вищому обсязі — одержить прибуток. Як було встановлено розрахунками, при обсязі виробництва 8 тис. одиниць прибуток становить 200 тис. грн., який на графіку показаний відрізком С1В1.

За допомогою такого графіка можна проаналізувати різні варіанти обсягів виробництва і визначити ступінь їх прибутковості. Проте слід мати на увазі, що цей графічний метод передбачає ряд допущень та умовностей, а саме:

1) незмінність постійної частини витрат для будь-якого обсягу виробництва;

2) повна пропорційність зміни змінних витрат;

3) стабільні, незмінні ціни;

4) випуск одного виду або однорідної продукції.

Реально дотримати всі ці умови не вдається. Але для початкового аналізу варіантів обсягу виробництва цей графічний метод може бути дуже корисним і наочним.

Розрахунок критичної точки обсягу виробництва можна здійснити, використовуючи таку формулу:

, (9.2)

де Q кр. т — кількість виробленої (проданої) продукції, яка забезпечує беззбитковість (нульовий варіант);

З пост — загальна сума постійних витрат підприємства;

Ц і — ринкова ціна і-го виробу;

С і змін. — змінні витрати в складі і-го виробу.

Суму валового прибутку, який одержить підприємство (Пвал) за заданої кількості виробів (кі ), підраховують за формулою:

П вал = (Ці · Qі) – (З пост. + Сі змін. · Qі) (9.3)

або

П вал = (Ці – Сі) · Qі – З пост. (9.4)

І нарешті, можна визначити потрібну кількість продукції для одержання бажаної суми валового прибутку (Пі):

. (9.5)

У подальшому аналізі можна застосувати більш точні розрахунки відносно бажаного варіанта обсягу виробництва.

Рентабельність всієї реалізованої продукції можна обчислити на підставі даних табл. 9.2. Фактична рентабельність продукції за минулий рік становила:

Rм = 460 · 100/540 = 85,2.

Аналогічний показник за звітний рік становив:

Rз = 620 · 100/623 = 99,5.

Таким чином, загальне збільшення цього показника за рік становило 14,3%. Показник рентабельності продукції в цілому по підприємству може змінитися внаслідок зміни рентабельності окремих видів продукції та асортиментно-структурних зрушень у реалізованій продукції.

Просмотров: 163

Вернуться в категорию: Термины

© 2013-2017 cozyhomestead.ru - При использовании материала "Удобная усадьба", должна быть "живая" ссылка на cozyhomestead.ru.