рус | укр

Главная

Контакты

Навигация:
Арсенал
Болезни
Витамины
Вода
Вредители
Декор
Другое
Животные
Защита
Комнатные растения
Кулинария
Мода
Народная медицина
Огород
Полесадник
Почва
Растения
Садоводство
Строительство
Теплицы
Термины
Участок
Фото и дизайн
Хранение урожая









Аналіз стану і використання основних фондів

7.2.1. Аналіз складу, структури і технічного
стану основних фондів

Аналізуючи основні фонди, насамперед треба визначити їх середньорічну вартість і динаміку зміни за ряд років. При цьому корисно зіставити темпи їх зміни з динамікою зростання вартості продукції або обсягів виробництва в натуральному виразі. Остан­ній показник повинен мати вищі темпи зростання порівняно з основними фондами. Але економічні труднощі, які мають місце в нашій країні, можуть спричинити і зворотні тенденції.

Основні фонди підприємства поділяють на виробничі основні засоби і невиробничі основні засоби. Перші включають основні засоби основного виду діяльності (промисловості та інших галузей народного господарства). Основні засоби основної діяльності складаються з будівель і споруд, устаткування, інструменту та інших основних фондів.

Аналізуючи склад основних виробничих фондів, необхідно поділити їх на активні та пасивні, визначивши питому вагу кожної групи. Треба ретельно вивчити, як змінюється співвідношення цих груп упродовж останніх років. При цьому невпинне збільшення частки активних фондів у вигляді робочих і силових машин — мета кожного підприємства.

У сучасних ринкових умовах дуже важливо звернути увагу на те, яка частка основних фондів здана або взята в оренду, яку земельну площу підприємство займає і наскільки доцільно використовує її.

Інвестиційну діяльність підприємства можна оцінити, вивчивши суми залишків незавершеного будівництва, які числяться на бухгалтерському балансі (форма № 1, рядок 020), додатково можна поцікавитися, за рахунок яких коштів воно здійснювалося і чи є у підприємства довгобуд, якої він давності тощо.

Аналізуючи стан основних фондів, насамперед на підставі даних першого розділу активу бухгалтерського балансу, розраховують коефіцієнт спрацювання (зносу) основних фондів і вивчають його динаміку за ряд років. Як допоміжні можна застосовувати коефіцієнти вибуття, оновлення основних засобів, показники віко-
вого складу устаткування. Повсюдне погіршання цих показників свідчить про серйозні проблеми з оновленням устаткування на підприємствах країни, відсутність коштів для фінансування цих потреб. До того ж, спрацьовані основні засоби зумовлюють застосування застарілих технологічних процесів, що спричиняє неконкурентоспроможність продукції більшості підприємств.

Говорячи про рівень спрацювання основних засобів, мають на увазі фізичний знос. Але є ще й моральне старіння фондів, яке значно погіршує становище.

7.2.2. Аналіз виробничих потужностей

Обсяг випуску продукції безпосередньо пов’язаний з величиною виробничої потужності, яка характеризується максимально можливим річним (добовим) випуском продукції певного асортименту в незмінних умовах. Зрозуміло, виробнича потужність змінюється, якщо вводять у дію нові основні фонди, поліпшують стан діючих або ліквідують старе й непотрібне устаткування. Все це неважко передбачити при плануванні виробництва продукції.

Однак виробнича потужність залежить також і від:

— якості та складу сировини;

— трудової дисципліни і кваліфікації працівників;

— використовуваних на виробництві інструментів і пристосувань;

— асортиментно-структурних зрушень у випуску продукції;

— кількості та якості ремонтів устаткування;

— рівня організації праці та управління тощо.

Треба розрізняти проектну (планову) і фактичну потужність. Остання може бути більшою за проектну у зв’язку з обставинами, зазначеними вище, але фактичний обсяг виробництва ніколи не може перевищити фактичну потужність підприємства.

У процесі аналізу визначають ступінь використання виробничої потужності. Якщо коефіцієнт завантаження менший за 0,5 — 0,6, ретельно досліджують причини такого становища і розробляють заходи для його виправлення. Проте не слід вимагати і повного використання основних фондів, оскільки підприємство повинно мати резервні потужності, які забезпечують його стійку роботу і можливість швидко задовольнити короткострокові додаткові потреби ринку. Більше того, резервні потужності в деяких галузях народного господарства конче необхідні як засіб забезпечення надійності та безперервності роботи багатьох інших підприємств і навіть регіонів. Передусім це стосується підприємств енергопостачання, зв’язку, транспорту.

Для нових підприємств аналіз завантаження потужностей — особливо важлива справа. При цьому вивчаються не тільки ступінь освоєння відповідних виробничих потужностей, а й темпи і строки згідно з планом або проектом. Основні причини негараздів такі:

— неякісне і неповне виконання будівельно-монтажних робіт;

— конструктивні недоліки в устаткуванні та його неякісний монтаж;

— некомплексний пуск (за тимчасовими схемами);

— нестача кваліфікованої робочої сили;

— недостатня забезпеченість необхідними матеріалами та енергетичними ресурсами;

— відсутність належного обсягу попиту на ринку;

— інші неузгодження та помилки в організації та управлінні.

Недовикористання діючих виробничих потужностей значною мірою спричинене незбалансованістю окремих ланок підприємства, які перебувають у спільному технологічному ланцюгу. Тому реальна виробнича потужність підприємства визначається величиною «найвужчого» місця на виробництві (рис. 7.1). Виявлення та усунення таких місць — важливе завдання аналізу.

Рис. 7.1. Визначення виробничої потужності підприємства (Мп)

Резерви, пов’язані з недовантаженням виробничих потужностей, лише частково можна використати зусиллями колективу самого підприємства. Щодо інших — потрібні злагоджені дії і співробітництво багатьох підприємств і навіть галузей господарства країни. Ліквідація «вузьких» місць на підприємстві, як правило, потребує значних капітальних вкладень і часу.

7.2.3. Аналіз використання основних
фондів і устаткування

Усі показники використання основних засобів звичайно поділяють на дві групи:

— показники екстенсивного використання;

— показники інтенсивного використання.

Показники першої групи характеризують роботу устаткування за часом або за кількістю (охопленням). Показники другої групи пов’язані з його виробітком, тобто визначають рівень використання потужності. Останні показники обов’язково мають одиниці виміру (гривні, штуки, метри тощо).

У процесі аналізу досліджуються склад і структура календарного фонду верстатного часу, співвідношення наявного, встановленого і діючого устаткування. Коефіцієнт змінності роботи устаткування дає змогу порівняти цей показник з планом, у динаміці та порівняно з іншими спорідненими підприємствами. За наявності інформації аналізують також склад і використання виробничих і допоміжних площ.

Таблиця 7.2

Просмотров: 222

Вернуться в категорию: Строительство

© 2013-2017 cozyhomestead.ru - При использовании материала "Удобная усадьба", должна быть "живая" ссылка на cozyhomestead.ru.