рус | укр

Главная

Контакты

Навигация:
Арсенал
Болезни
Витамины
Вода
Вредители
Декор
Другое
Животные
Защита
Комнатные растения
Кулинария
Мода
Народная медицина
Огород
Полесадник
Почва
Растения
Садоводство
Строительство
Теплицы
Термины
Участок
Фото и дизайн
Хранение урожая









Galanthus

Підсніжник

Неохоче відступає зима. Ще лежить сніг, часом завіхолить хуртовина, вдарять морози, та все частіше й частіше настають відлиги. Вдень все ласкавіше пригріває сонечко. Настає час, коли в лютому — березні з'являються перші ніжні, пониклі, наче виточені з найтоншої порцеляни, білосніжні квіти підсніжника. Підсніжники починають свій розвиток ще під снігом і першими зацвітають на таловинах. Вони всім своїм єством повідомляють, що надходить радісна пора пробудження природи від зимового сну.

Масове цвітіння підсніжника — воістину захоплююче видовище. Здається, ґрунт у весняному лісі прикритий якоюсь тонкою мереживною білою скатертиною, зітканою з безлічі дзвоникоподібних сніжно-білих квіточок. Коли розкривається бутон підсніжника, спочатку розходяться три довгі зовнішні пелюстки, потім відкриваються три коротші - внутрішні пелюстки. Всередині квітки, як у маленькому дзвоникові, заховано шість тичинок і маточка. Після цвітіння підсніжник утворює невеликий плід. Він містить насіння з м'ясистим придатком, що приваблює мурах. І тоді, разом з мурахами, насіння мандрує по лісі. Та не з кожної насінини може вирости нова чарівна квітка. Протягом 3-12 років насіння може перебувати у спокої. Молоді ж рослини зацвітають лише на 4-8 рік після проростання, у випадку якщо їх ніхто не згубить ще до цвітіння. Квітучим рослинам теж не краще, адже кожної весни може хтось спокуситися на їх красу. Є, правда, і в природи страховка - це вегетативне розмноження за допомогою бульбоцибулин, які здатні відтворювати собі подібних «діток», але їх обмаль і утворюються вони дуже довго. Отже, результатом бездумного зривання підсніжників є зменшення їх кількості у природі.

 

За цвітіння в березні підсніжник подекуди називають російською назвою місяця - мартєнка. А в таких народних назвах, як снігурка, скорозріст відображена властивість рослини швидко розвиватись під снігом. В народі живуть і інші його назви: дикий часник, ярник, годзинка, колокопей, могурянин... Зарубiжнi ж назви теж повні любові до цієї мужньої, чарівної квітки, i в повній мiрi відображають умови її зростання. Так, англiйцi називають її снiговою сережкою, французи - снiгопросвердлювачем , чехи - сніжинкою, нiмцi - сніговим дзвіночком.

Наукова назва підсніжника - Galanthus («галантус») походить від грецьких слів Gala («гала») - молоко, і anthus («антус») - квітка, тобто молочна квiтка. І, дійсно, квітки підсніжника молочно-білі. Великий бутон, який має ось-ось розпуститися, схожий на краплю молока, що висить. З іншого боку Galant («галант») - означає тендітний. Таким насправді і є пiдснiжник.

 

Ростуть підсніжники у широколистяних лісах під кронами дерев та кущів, в напівтіні, але віддають перевагу відкритим місцям на субальпійських луках. Їхньою красою милуються жителі Бельгії, Іспанії, Франції, Швейцарії, Італії, Німеччини, Австрії, Словакії, Чехії, Польщі, Болгарії, Сербії, Боснії, Угорщини, Румунії, Молдови, Турції і звісно ж України. На території України розповсюджені 4 види підсніжників: підсніжник звичайний (білосніжний), підсніжник складчастий, підсніжник Ельвеза та підсніжник грецький. До найбільш рідкісних видів підсніжників, які потребують охорони, відносяться: підсніжник складчастий, підсніжник Ельвеза, підсніжник звичайний. Знищення популяцій підсніжника охоплює все нові і нові місцевості, що веде до значного скорочення ареалу цього виду на Україні. На сьогодні підсніжники знищені в ближніх округах великих міст таких як Київ, Житомир, Тернопіль та інших.

Підсніжник звичайний (білосніжний) (Galanthus nivalis).Багаторічна трав'яниста рослина заввишки 8-15 см. Цибулина діаметром 1-2 см - яйцевидна, з бурою оболонкою. Листки лінійні, пласкі, з кілем, сизі. Стебло під час цвітіння удвічі довше за листок. Рослина має одну білу, звислу квітку з сильним ароматом завдовжки 15- 25 мм і завширшки 8 мм. Внутрішні пелюстки оцвітини мають зелену напівкруглу пляму. Квітконосне стебло рослини циліндричне, під час цвітіння у 2 рази вище листків. Цвіте підсніжник звичайний у березні - квітні протягом 30 днів, квіти запилюються в основному бджолами. Плодоносить - у травні - червні. Розмножується - цибулинами та насінням.


 

Росте підсніжник звичайний в широколистяних дубових, дубово-грабових, букових, значно рідше в змішаних дубово-соснових, буково-соснових лісах, серед чагарників, на лісових галявинах. Розповсюджений на відкритих місцях в нижньому, середньому і альпійському поясах гір Середньої та Південної Європи і Передкавказзя. На Україні в значній кількості досить часто зустрічається на Закарпатті, в Карпатах, Прикарпатті, дещо рідше на Волино-Подільській і Придніпровській височинах і дуже рідко на Лівобережжі - всього декілька місцезнаходжень в Чернігівській і Полтавській областях. Зустрічається підсніжник звичайний і на Черкащині. Межа його суцільного ареалу тут проходить через Звенигородський район, острівний ареал охоплює Канівський, Чигиринський, Кам’янський та Чорнобаївський райони.

Підсніжник звичайний занесений у Червону книгу України до категорії вразливих рослин.

 

В Гірському та Південному Криму по лісах і чагарниках зростає підсніжник складчастий, який має дещо більші та запашніші квіти.

Підсніжник складчастий (Galanthus plicatus). Багаторічна трав'яниста рослина заввишки 7-10 см. Він є одним із найкрупніших представників роду. Цибулина підсніжника складчастого зі світлими оболонками. Його особливість - загнуті вниз краї листків. На початку цвітіння вони з сизим нальотом, пізніше, темно-зелені. Квіти білі, з міцним ароматом, внутрішні листочки оцвітини мають зелену пляму, запилюються бджільми. Починає цвісти підсніжник складчастий в кінці лютого. Протяжність його цвітіння - 20-25 днів. Плодоносить у червні. Розмножується насінням та дочірніми цибулинами.

Полюбляє затінені місця чагарників та лісів. Розповсюджений в Молдавії, Румунії. На території України зустрічається у Гірському і Південному Криму в букових та дубових лісах. На Черкащині виявлений в урочищі «Холодний Яр» Чигиринського району.

Підсніжник складчастий занесений у Червону книгу України до категорії вразливих рослин.


Підсніжник Ельвеза (Galanthus Еlwesii).Названий на честь колекціонера Ельвеза.

Багаторічна трав'яниста високоросла рослина заввишки 25-35 см. Цибулина із зовнішньою бурою та двома внутрішніми білими оболонками. Листки у цього виду пласкі, широкі, інколи до 2 см, голубувато-зеленого кольору, вкладені один в один при основі, звужені біля верхівки. Квітки одиничні, великі, ароматні, кулеподібні, звислі, білого кольору, внутрішні листочки оцвітини мають по 2 зелені плями. Цвіте у лютому - березні. Плодоносить у березні - квітні. Розмножується цибулинами та насінням, яке розносять мурашки.

Росте в світлих лісах, серед кущів, на травянистих схилах. Область розповсюдження підсніжника Ельвеза охоплює Південно-Східну Європу (Болгарія, Румунія, Молдова), острови Егейського моря і Малу Азію. На території України зустрічається дуже рідко в Західному Причорномор'ї, в Одеській та Миколаївській областях - всього 10 місцезнаходжень.

Підсніжник Ельвеза занесено у Червону книгу України до категорії рідкісних рослин.

 

Підсніжник грецький (Galanthus graecus).Багаторічна трав'яниста рослина. Цибулина дещо видовжена 1 - 1,2 см в діаметрі. Листя зелене, сизе, завжди хвилясте, до 7ºсм довжиною і 0,5 - 0,7 см шириною під час цвітіння. Оцвітина 7-9 см довжиною, крило до 3ºсм довжиною; квітконіжка рівна, або довша за крило. Тичинки біля 0,7 см довжиною, пиляки з загостренням. Цвіте в середині весни. Є лікувальною рослиною.

Розповсюджений на галявинах і в лісах передгір’я і гір Греції, Болгарії та Румунії. На Україні поширений тільки в Одеській області.

 

Невідповідність ритму розвитку підсніжника порам року, коли він починає свій ріст десь у лютому ще під сніговою ковдрою, а з настанням сприятливої пори — літа впадає у стан спокою, здавна привертала до себе увагу вчених. Висловлювались різні припущення з цього приводу. Найбільш поширеною є думка, що підсніжник, як і інші ефемероїди, пристосувався до життя в умовах листяних лісів з їх періодикою в освітленні ґрунту. Весною тут багато світла, а влітку, коли розвивається листя,— мало, тому ґрунт дуже затінений. Перевагою першого періоду і «користується» підсніжник, проходячи свій цикл розвитку прискореними темпами навесні. Інші вчені вбачають у розвитку підсніжника спорідненість з ефемероїдами пустель, які також розвиваються ранньою весною, а на час літньої спеки впадають у стан спокою. Ще інші вбачають у поведінці підсніжника відголосок розвитку високогірних рослин, а дехто навіть пов'язує особливості його розвитку з великим материковим зледенінням.

 

Починаючи з ХІІХ ст. підсніжники становлять інтерес як декоративні рослини, які заслуговують широкого впровадження в культуру. Нараховують біля 18 видів підсніжників, які можуть добре проростати в садах, парках. Культивувати підсніжник дуже легко. Висаджений у пухку перегнійну землю в затінку кущів чи дерев він розростається і щовесни радує око молочно-білими ніжними квітками.

Ці чарiвнi весняні квіти дарують людині не тільки красу, пахощі, а й ароматний мед та ліки. Вміст алкалоїду ніваліну або галатаміну зумовлює використання підсніжника звичайного як лікарської рослини. Нівалін знижує активнісгь холінестерази і використовується для лікування міастенії, міопатії, невритів, поліневритів та в хірургії як антикурарний засіб. У рослині містяться вітаміни груп В та С, гіркі і дубильні речовини, мінеральні сполуки (мікро- та макроелементи). Для виготовлення галенових лікарських форм викопують цибулини під час цвiтiння, з яких добувають алкалоїди.

Квіти підсніжника викликають у нас естетичну насолоду, але не всі певне знають, що вони можуть бути біоіндикаторами. Якщо у ґрунті є марганець, то підсніжник може змінити забарвлення і набути рожевого чи навіть червонуватого кольору та показати, де ж ті земні скарби.

Згідно народних прикмет, якщо з’явилися підсніжники – час висівати в хаті на розсаду овочі та квіти.

 

Підсніжник - це дивовижна, мужня квітка. Як їй нелегко виборювати право на життя, переборюючи снігову ковдру, стужу аби вклонитись своїми дзвіночками i сповістити людині про прихід весни. Про цю ніжну i водночас мужню весняну «розвідницю» складено багато вiршiв, оповідань, пісень, казок. А скільки старовинних легенд з нею пов’язано. Ось одна з них.

«В той час, коли перші міфічні люди були вигнані з раю, ішов сніг, і Єва дуже змерзла. Щоб її зігріти і подати надію на кращі часи, декілька ажурних сніжинок перетворились у ніжні квіти підсніжника — провісника тепла, символ сподівань на краще майбуття. Так вони і лишились у народі символом надії.»

Назву квітки пiдснiжника часто пов'язують зі снігом, про що довідуємося з іншої легенди.

«Коли Бог створив світ: трави, квіти, а після розпорядився створити сніг. І каже йому:

- Ти все вмієш, то й відшукай собі колір сам.

Подався сніг до зеленої трави просити її кольору. А та в вiдповiдь:

- Тобі цей колір не личить, краще попроси у фіалки.

Фіалка вiдповiла, що її колір надто скромний. Тоді сніг звернувся до пiдснiжника:

-Милий мій, дай мені свій колір, бо пропаду без одягу.

Дав пiдснiжник снігу свій колір, так став сніг з тих пір білий. Після цих подій сніг ненавидить квіти, а пiдснiжника пестить i голубить як малу дитину.»

Стара молдавська легенда розповідає ще одну легнду про підсніжник.

«Одного разу Зима змагалася з Весною за право «сходження» на Землю. Тоді красуня Весна поранила палець об льодяні шипи Зими, — і декілька краплинок крові упали на білий сніг, який враз розтанув. Незабаром на цьому місці виріс підсніжник. Так Весна перемогла Зиму.»

 

Царство ранньовесняної флори не замикається одним пiдснiжником. За ним поспішають його побратими, що звеличують ліс: шафрани, печіночниця звичайна, рясти, анемони, пшінка весняна, фіалки, сон-трава, проліски, горицвіт весняний, первоцвіти...

 


Просмотров: 468

Вернуться в категорию: Растения

© 2013-2017 cozyhomestead.ru - При использовании материала "Удобная усадьба", должна быть "живая" ссылка на cozyhomestead.ru.