рус | укр

Главная

Контакты

Навигация:
Арсенал
Болезни
Витамины
Вода
Вредители
Декор
Другое
Животные
Защита
Комнатные растения
Кулинария
Мода
Народная медицина
Огород
Полесадник
Почва
Растения
Садоводство
Строительство
Теплицы
Термины
Участок
Фото и дизайн
Хранение урожая









Теоретична частина. Ріст і розвиток рослин тісно пов'язаний з властивостями ґрунту, його обробітком, застосуванням добрив та цілим рядом інших агротехнічних заходів

Ріст і розвиток рослин тісно пов'язаний з властивостями ґрунту, його обробітком, застосуванням добрив та цілим рядом інших агротехнічних заходів. Вони визначаються гранулометричним складом ґрунту, його агрегатністю, ємністю та станом вбирального комплексу, наявністю органічних речовин і гумусу, реакцією ґрунтового розчину, біологічною діяльністю, вмістом в ньому розчинних форм поживних речовин, а також щільністю і шпаруватістю, водопроникністю і водоутримуючою здатністю та іншими фізичними і фізико-хімічними властивостями.

В агрохімії ми будемо знайомитися лише з тими методами аналізу ґрунту, результати яких безпосередньо пов'язані з практичними заходами в справі застосування хімічних засобів у землеробстві.

Вбиральна здатність — це властивість ґрунту вбирати і утримувати різні тверді, рідкі та газоподібні речовини. За К.К.Гедройцем вона проявляється у 5 формах: механічної, біологічної, хімічної, фізичної та обмінної (фізико-хімічної) вбиральної здатності. В живленні рослин найбільше значення має фізико-хімічна вбиральна здатність, або обмінна адсорбція. Вона визначається загальною ємністю вбирання (ємністю катіонного обміну) і характеризується кількістю та якісним складом увібраних катіонів, від вмісту та співвідношення яких залежать фізичні та фізико-хімічні властивості ґрунту.

Обмінна ємність вбирання (Т)— це та максимальна кількість здатних до обміну катіонів, яку може поглинути ґрунтовий вбиральний комплекс даного ґрунту. Кожний тип ґрунту визначається найбільш характерними для нього обмінними катіонами. Так, в чорноземних і каштанових ґрунтах переважають катіони кальцію і магнію, підзолистих — водню і алюмінію, засолених — натрію, в болотних — заліза. Проте поруч з ними можуть бути і інші обмінні катіони. Склад обмінних катіонів визначає кислотно-основні властивості ґрунту, які характеризуються величиною гідролітичної кислотності, сумою обмінних основ і ступенем насиченості ґрунту основами, що є важливими показниками при його агрономічній оцінці.

В ґрунті розрізняють дві форми кислотності: активну і потенціальну. Потенціальна кислотність ґрунту в свою чергу поділяється на обмінну та гідролітичну.

Активна кислотність обумовлена наявністю в ґрунтовому розчині вільних іонів водню, присутністю в ньому вуглекислоти, а також кислих і гідролітично-кислих солей та органічних кислот, які утворюються при розкладанні органічної речовини. Ця форма кислотності безпосередньо впливає на рослину в процесі вегетації, діючи на тканину коренів, а також на обмін речовин між рослиною і ґрунтом. Вона визначається як рН водної суспензії (рНН2О).

Активна кислотність — величина не стабільна і може змінюватися протягом вегетаційного періоду. Тому на основі даних про цю форму кислотності не можна робити висновки щодо потреби ґрунту у вапнуванні.

Обмінна кислотність обумовлена наявністю рухомих іонів водню і алюмінію, які знаходяться в ґрунтовому вбиральному комплексі і можуть бути витіснені катіонами нейтральних солей. Наявність обмінної кислотності — явище не бажане, оскільки при внесенні добрив відбувається витіснення іонів водню і алюмінію із вбирального комплексу ґрунту і ґрунтовий розчин підкислюється:

 

К+

Н+ К+

[ГВК]А1+ + 4КС1 = [ГВК] К+ + НСІ + АlСl3;

К+

АlСІ3 + 3Н20 = А1(ОН)3 + 3НС1.

В результаті цього знижується ефективність добрив, що негативно впливає на врожайність сільськогосподарських культур.

Обмінна кислотність визначається:

- якісно — як рН сольової витяжки (рНКCl);

- кількісно — титруванням сольової витяжки лугом (0,01М NаОН) і обчислюється в ммоль/100г ґрунту, або в смоль/кг ґрунту.

За величиною рНКCl ґрунти класифікують на 10 груп (табл.7).

Таблиця 7.

Групування ґрунтів за ступенем кислотності та лужності (згідно з Методикою агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення. – К.: 2003. – 64с.)

Група рНКCl Ступінь кислотності ґрунтів Рекомендований колір фарбування на картограмі
<4,1 Дуже сильнокислі Червоний
4,1-4,5 Сильнокислі Рожевий
4,6-5,0 Середньокислі Оранжевий
5,1-5,5 Слабокислі Жовтий
5,6-6,0 Близькі до нейтральних Світлозелений
6,1-7,0 Нейтральні Зелений
7,1-7,5 Слаболужні Голубий
7,6-8,0 Середньолужні Синій
8,1-8,5 Сильнолужні Фіолетовий
>8,5 Дуже сильнолужні Коричневий

 

Власне гідролітична кислотність(Нг) – це та частина потенціальної кислотності, яка обумовлена іонами водню і алюмінію, що витісняються з вбирального комплексу лише при тривалій взаємодії ґрунту з розчинами гідролітично-лужних солей. Гідролітична кислотність, визначена в лабораторії, є сумою всіх форм кислотності. Визначається вона для найбільш точного встановлення повної норми вапна, обчислення ємності вбирання, ступеня насиченості ґрунту основами, а також для вирішення питання про можливість і ефективність часткової заміни суперфосфату фосфоритним борошном на кислих ґрунтах.

За величиною гідролітичної кислотності (Нг) ґрунти класифікують на 6 груп (табл.8).

Таблиця 8.

Групування ґрунтів за гідролітичною кислотністю

Група Нг, смоль/кг ґрунту Колір на картограмі
>6,0 Фіолетовий
5-6 Бузковий
4-5 Червоний
3-4 Рожевий
2-3 Оранжевий
<2 Світло-оранжевий

 

В загальній ємності вбирального комплексу ґрунту містяться як іони водню і алюмінію, що характеризують кислотність ґрунту, так і здатні до обміну катіони поглинених основ (Са2+, Мg2+, K+, Na+). Тому для характеристики ґрунту досить важливо знати загальну кількість обмінних основ (S), оскільки саме вона визначає фізико-хімічні і кислотно-основні його властивості. Визначення суми обмінних основ базується на обробці ґрунту титрованим розчином хлоридної кислоти, частина якої витрачається на витіснення і нейтралізацію обмінних основ ґрунту за схемою:

 

К+ Мg2+ Н+ Н+ Н+

[ГВК] Са2++ nНСІ = [ГВК] Н+ + СаСІ2 + МgСІ2 + NaCl + KCl+ (п-6)НС1.

Na+ Н+ Н+

Решта цієї кислоти, що залишається після взаємодії з ґрунтом, відтитровується лугом. При цьому сума обмінних основ еквівалентна кількості хлоридної кислоти, що пішла на їх витіснення. Її знаходять за різницею між кількістю взятої кислоти і залишком її після взаємодії з ґрунтом, яку знаходять титруванням витяжки 0,1М розчином лугу.

За вмістом обмінних основ ґрунти класифікують на 6 груп (табл.9).

Таблиця 9.

Класифікація ґрунтів за вмістом обмінних основ

Група Сума ввібраних основ S, смоль/кг ґрунту Колір на картограмі
Дуже низька <5 Рожевий
Низька 5-10 Темно-рожевий
Середня 10-15 Червоний
Підвищена 15-20 Ліловий
Велика 20-30 Бузковий
Дуже велика >30 Фіолетовий

 

Ступінь насиченості ґрунту основами (V) – це виражена у відсотках частина загальної обмінної його ємності, що припадає на обмінні основи. За визначеними значеннями загальної обмінної ємності ґрунту (Т = S + Нг), його кислотності (Нг), суми обмінних основ (S), можна легко визначити ступінь насиченості ґрунту основами (V у відсотках):

У ґрунтах, де іони водню відсутні (сіроземи, каштанові), ступінь насиченості основами становить 100%. Чим більше в ґрунті поглинених іонів водню та алюмінію, тим менша його насиченість основами.

Одержані дані про ступінь насиченості ґрунту основами дозволяють правильно вирішувати питання про необхідність його вапнування та обґрунтування доз вапнових добрив.

 

Просмотров: 264

Вернуться в категорию: Почва

© 2013-2020 cozyhomestead.ru - При использовании материала "Удобная усадьба", должна быть "живая" ссылка на cozyhomestead.ru.