рус | укр

Главная

Контакты

Навигация:
Арсенал
Болезни
Витамины
Вода
Вредители
Декор
Другое
Животные
Защита
Комнатные растения
Кулинария
Мода
Народная медицина
Огород
Полесадник
Почва
Растения
Садоводство
Строительство
Теплицы
Термины
Участок
Фото и дизайн
Хранение урожая









Теплове забруднення води

Найбільш масштабне одноразове вживання води - виробництво електроенергії, де вона використовується головним чином для охолодження та конденсації пари, що виробляється турбінами теплових електростанцій. При цьому вода нагрівається в середньому на 7 °С, після чого скидається безпосередньо у ріки й озера, будучи основним джерелом додаткового тепла, яке називають "тепловим забрудненням". Проти вживання цього терміну є заперечення, оскільки підвищення температури води іноді призводить до сприятливих екологічних наслідків.

Сільське господарство

Другим основним споживачем води є сільське господарство, що використовує її для зрошення полів. Вода, що стікає з них, насичена розчинами солей і ґрунтовими частинками, а також залишками хімічних речовин, що сприяють підвищенню врожайності. До них відносяться інсектициди, фунгіциди, які розпилюють над фруктовими садами і посівами, гербіциди, знаменитий засіб боротьби з бур'янами, а решта пестициди, а також органічні й неорганічні добрива, що містять азот, фосфор, калій і інші хімічні елементи.

Крім хімічних сполук, в річки потрапляє великий об'єм фекалій та інших органічних залишків з ферм, де вирощуються м'ясо-молочна велика рогата худоба, свині або домашня птиця. Багато органічних відходів також надходить в процесі переробки продукції сільського господарства (при обробленні м'ясних туш, обробці шкір, виробництві харчових продуктів та консервів і т.д.).

 

4.Структура розподілу лісових ресурсів.До складу лісового комплексу входять три промисловості: лісова, деревообробна та целюлозно-паперова. В лісовій промисловості найбільш розвинутими є лісозаготівельне та лісохімічне виробництва. Лісозаготівельне виробництво забезпечує заготівлю круглих лісоматеріалів, виробництво технологічної тріски та транспортування їх на кінцеві пункти (нижні склади, пункти споживання), заготівлю та вивезення осмолу та деревної зелені.

Лісохімічне виробництво в складі лісової промисловості забезпечує переробку осмолу на каніфоль, скипидар, а деревної зелені – на вітамінне борошно екстракт, пасту, віск та інші продукти, заготівлю та переробку живиці.

Лісову промисловість відносять до видобувних галузей важкої промисловості. Продукцію лісової промисловості використовують головним чином як предмет праці. Практично всі галузі народного господарства споживають лісоматеріали або вироби, виготовлені з деревини.

Основне завдання лісової промисловості й інших галузей лісового комплексу на сучасному етапі розвитку економіки України, який характеризується загостренням економічних і екологічних протиріч, — це нарощування обсягів виробництва за рахунок комплексного та ефективного використання лісосічного фонду та використання ресурсів деревини (без нарощувань обсягів лісозаготівель).

Стабілізація обсягів лісозаготівель має важливе економічне, екологічне соціальне значення, оскільки ліси є цінним компонентом природи, фактором, що стабілізує навколишнє природне середовище. Скорочення вирубки лісів сприяє поліпшенню клімату, посиленню і підвищенню продуктивності сільськогосподарських угідь. [2, с. 70].

Особливе місце тут належить виробництву деревостружкових і деревоволокнистих плит, що дає змогу ефективно використовувати відходи лісопиляння та інших деревообробних виробництв, отримуючи продукцію, яка користується підвищеним попитом і є основним матеріалом для розвитку меблевої промисловості.

Виробництво деревостружкових і деревоволокнистих плит динамічно розвивається. З 1980 по 1995 рік виробництво деревостружкових плит в Україні збільшилось в 2,3 рази, деревно-волокнистих плит — у 3,1 рази.

Деревообробна промисловість є важливою галуззю лісового комплексу. Її підприємства виготовляють головним чином товари народного споживання. Однак значна частина продукції деревообробної промисловості споживається в народному господарстві як предмети та знаряддя праці. Продукцію деревообробної промисловості використовують будівельна індустрія, транспорт, сільське господарство, майже всі галузі промисловості. [2, с. 72].

Целюлозно-паперова промисловість, входячи до складу хіміко-лісового комплексу, тісно пов’язана з лісовою промисловістю поставками сировини (балансів, технологічної тріски). Галузь має чітку соціальну спрямованість, оскільки її продукція сприяє більш повному задоволенню потреб населення в товарах, його культурному та духовному розвитку.

Продукція целюлозно-паперової промисловості є ефективним замінником цільної деревини. Тому прискорений розвиток целюлозно-паперової промисловості дає змогу економити ресурси деревини, сприяє поліпшенню структури споживання деревини та збереженню лісів.

Целюлозно-паперова промисловість представлена наступними виробництвами: деревної маси та целюлози; паперу та картону; виробів з паперу та картону. Всі три виробництва взаємопов'язані, задовольняють різноманітні потреби галузей народного господарства та населення. Відзначимо, що рівень розвитку целюлозно-паперової промисловості не відповідає сучасним вимогам.

За обсягами споживання на душу населення Україна відстає від індустріально розвинутих країн (у 1990 р. випуск паперу на душу населення становив 7 кг, а багатьох розвинутих країнах – понад 100 кг, в США – 300 кг).

Целюлозно-паперова промисловість виробляє недостатньо паперу, який використовується для санітарно-гігієнічних потреб, виготовлення шпалер тощо. Одна із важливих економічних проблем розвитку целюлозно-паперової промисловості – докорінне покращання якості кінцевої продукції, особливо паперу; розширення асортименту продукції з метою найбільш повного задоволення потреб заселення в продукції підвищеного попиту.

До галузей лісового комплексу належить лісове господарство, основне завдання якого – це відтворення високопродуктивних лісів, багатофункціонального призначення, їхній захист і охорона. Лісове господарство має обмаль вузькоспеціалізованих підприємств, які б займалися тільки лісовирощуванням, охороною та захистом лісу.

Більшість підприємств лісового господарства комплексні. Крім лісовирощування вони займаються лісоексплуатацією та переробкою деревини на товари широкого вжитку. Як правило, деревообробні виробництва підприємства лісового господарства характеризується низьким рівнем технічного розвитку, організації виробництва та праці неефективним використанням сировинних ресурсів.

Лісове господарство відтворює ліси на всіх землях, призначених для лісовирощування, шляхом створення, формування та збереження цінних насаджень; забезпечує покращання якісного складу лісів, підвищення їхньої продуктивності та скорочення строків лісовирощування на підставі досягнень науки і техніків.

Лісове господарство здійснює контроль за збереженням лісів відповідно до вимог законодавства України; виконує сукупність робіт з обробітку ґрунтів, збору та перероблення лісового насіння вирощування посадкового матеріалу, селекції деревних порід посіву посадки та догляду за лісовими культурами. Здійснює рубки догляду за лісом, лісозахисні та лісоохоронні заходи. Працівники лісового господарства визначають місця щорічної рубки стиглих насаджень і здійснюють контроль за лісокористуванням.

До лісового комплексу України доцільно включити і мисливське господарство яке займається відтворенням і збереженням корисної мисливської фауни. Мисливське та лісове господарство тісно пов’язані між собою. Рослинність лісу є кормовою базою для багатьох мисливських тварин. Водночас деякі види лісової фауни позитивно впливають на розвиток лісу.

Комплексне ведення лісового та мисливського господарств дає змогу ефективно використовувати лісові ресурси. Більшість комплексних лісових підприємств України в планах економічного та соціального розвитку спрямовані на підвищення продуктивності й охорону диких лісових тварин.

 

.

 

5. Лісовідновлення — вирощування ліс ів на територіях, що зазнали вирубок, пожеж і т. д. лісовідновлення застосовується для створення нових лісів або поліпшення складу деревних порід у вже існуючих.

Існує два різних способу лісовідновлювальні роботи — штучний (посадка або посів лісу) та сприяння природному поновленню (створення умов для швидкого заселення цінними деревними породами).

Лісорозведення – створення лісових культур на землях, які раніше не були зайняті лісом.

Штучне лісорозведення – створення лісових культур на землях, які раніше були під лісом, з метою формування господарсько цінних, високопродуктивних і біологічно стійких деревостанів.

Захисне лісорозведення – сукупність заходів щодо штучного створення лісових насаджень для захисту с/г угідь, запобігання ерозійних процесів, поліпшення навколишнього середовища.

Лісова рекультивація земель – створення лісових культур на землях, що пошкоджені внаслідок промислової діяльності людини.

Реконструкція лісових насаджень – заміна малоцінних лісових насаджень господарсько цінними, методом створення лісових культур чи рубками догляду.

До об’єктивних факторів, які в сучасних умовах обумовлюють в Україні актуальність лісовідновлення і лісорозведення на засадах екологічно орієнтованого лісівництва належать наступні чинники :

1. Переважно екологічне значення лісів в Україні та орієнтація на сталий розвиток лісового господарства в державі.

2. Глобальне потепління клімату, техногенне забруднення і погіршення екології довкілля.

3. Незадовільний санітарний стан лісів, особливо насаджень штучного походження, створених не за еколого-біологічними технологіями.

4. Значене зменшення в лісовому фонді України питомої ваги природних корінних деревостанів і водночас мала частка штучних лісів подібних до них за складом, формою і структурою.

5. Необхідність диференційованого підходу до створення лісів різного цільового призначення: заповідних, рекреаційних, санітарно-гігієнічних, меліоративних, водо- і ґрунтозахисних та ін.

6. Значна частка в лісокультурному фонді України невгідь та земель, що вийшли з-під сільськогосподарського користування, заліснення яких не можливе без врахування специфічних відмінностей лісових і аграрних екосистем.

Перехід до створення штучних насаджень на засадах екологічно орієнтованого лісівництва не означає зміни мети і цілей лісовідновлення і лісорозведення та основних положень чинної концепції, відтворення лісових ресурсів, яка націлена на досягнення оптимальної лісистості окремих регіонів і держави в цілому, максимальне виконання лісовими ценозами екологічних і соціальних функцій та повне забезпечення потреб населення у деревині та інших вагомих і невагомих продуктах лісу. Тому і для нових підходів відтворення лісових ресурсів в Україні на засадах ЕОЛ, актуальними залишаться традиційні загальні положення, які визначають основну мету та специфічні цілі лісовідновлення і лісорозведення з врахуванням екологічних вимог, соціально-економічних завдань та природно - кліматичних умов того чи іншого регіону.

До специфічних положень концепції лісовідновлення і лісорозведення на засадах ЕОЛ, на нашу думку, належать наступні:

1. Технології проведення лісовідновних рубань та створення лісових культур повинні максимально враховувати природу лісових екосистем і не призводити до незворотного порушення або втрати властивих їм ознак та властивостей. Особливо важливим є недопущення на зрубах змін лісових формацій, формаціями трав’янистих нелісових рослин, оскільки вони нехарактерні для природних сукцесій лісових біоценозів і, як правило, ведуть до негативних наслідків.

2. Лісовідновлення на лісових землях повинно базуватись на максимально можливому використанні природного поновлення, особливо головних лісо твірних порід, з обов’язковою участю його у формуванні створюваних насаджень.

3. При залісненні земель лісокультурного фонду із збереженими ознаками лісового біогеоценозу, перевагу слід віддавати висіву насіння на площу, який більше, відповідає природі лісового біогеоценозу, ніж садіння сіянців і саджанців, оскільки дозволяє сформувати характерну для лісових рослин кореневу систему, яка, в значній мірі, визначає біологічну стійкість і продуктивність лісових насаджень. У випадках, які унеможливлюють закладання насаджень посівом насіння, кращим способом створення лісових культур є садіння сіянців і саджанців з не травмованою кореневою системою (із закритою або напівзакритою).

4. Початкова густота лісових культур повинна забезпечувати мінімальний термін фази індивідуального росту введених в ценоз рослин і максимально наближати процес їх диференціації на початкових етапах розвитку лісового біогеоценозу до такого, який має місце в природних деревостанах.

5. Процес штучного лісовідновлення і вирощування лісових культур повинен сприяти формуванню різновікових насаджень на окремих фаціях лісокультурного фонду та тим самим зменшенню значення однієї з головних небажаних рис сучасних лісових культурценозів – нерівномірному у часі та просторі використанню потенційних можливостей абіотичних ресурсів екосистем (ґрунту, опадів, сонячної радіації тощо).

6. Серед цілей лісорозведення на нелісових землях одними з найбільш важливих є формування на таких площах ознак лісового біогеоценозу та розширення можливостей для створення в майбутньому на них насаджень близьких за формою і структурою до корінних деревостанів.

 

 

Просмотров: 351

Вернуться в категорию: Почва

© 2013-2020 cozyhomestead.ru - При использовании материала "Удобная усадьба", должна быть "живая" ссылка на cozyhomestead.ru.