рус | укр

Главная

Контакты

Навигация:
Арсенал
Болезни
Витамины
Вода
Вредители
Декор
Другое
Животные
Защита
Комнатные растения
Кулинария
Мода
Народная медицина
Огород
Полесадник
Почва
Растения
Садоводство
Строительство
Теплицы
Термины
Участок
Фото и дизайн
Хранение урожая









Глибинно-психічні чинники

Доглибна психологія «комплексів» персонального несвідомого (З. Фройд, Ф. Адлер) і доглибна психологія «колективного несвідомого» (Юнґ) з його архетипами вносять цінні дані до проблеми формування укр. психіки. Доглибна психологія комплексів дає змогу розглянути важливий для психіки кожного поневоленого народу, отже й українського, комплекс меншовартости. Доглибна психологія «колективного несвідомого» має для психології укр. народу вагу, визначаючи своєрідну архетипову констеляцію в укр. «колективному несвідомому», яка великою мірою впливає на оформлення цілости психічного життя укр. людини.

Під комплексом меншовартости ми розуміємо (за Адлером) відтиснену в несвідоме, через незгідність із тенденціями до корисної самооцінки, групу почуттів, пізнань і прямувань, зв'язаних із власною недорівняністю й недостатністю супроти життьових завдань — чи через брак власних сил, чи через надто великі труднощі у виконанні цих завдань. Такий комплекс знаходить у властивостях укр. психіки і в особливостях укр. дійсности сприятливий ґрунт. Тиск іст.-політ. обставин і інтроверсія укр. психіки, її звернення до нутра більше, ніж у світ, створюють такий збіг обставин, що поширює комплекс меншовартости до меж спільного комплексу укр. збірноти. Сама приналежність до нац. групи, що живе в таких обставинах поневолення, як укр. народ, якому ще до недавніх часів заперечували навіть право на мовну окремішність і в накиненій назві «малоросів» підкреслювали його «меншовартість», — надзвичайно сприяє появі такого збірного комплексу.

Особливого забарвлення набирає комплекс меншовартости в наслідок розходження між здебільша цілком виправданою сприятливою самооцінкою власного внутрішнього світу та внутрішнього життя (що її українець, як сказано вище, завдячує своїй інтроспекційній здібності й розмірному багатству внутрішнього переживання) і традицією даремности збірних нац. зусиль у менш ціненому й для українця менш цінному «зовнішньому світі». Комплекс меншовартости набирає таким чином забарвлення «комплексу кривди».

«Комплекс меншовартости» має далекосяжні характеристичні наслідки. Він збуджує тенденцію до «надвирівняння», «надолуження», «надкомпенсації». Надкомпенсація може йти в різних напрямах, напр., у надмірному наголошуванні немов би наявного почуття своєї сили і значення. Коли вихідну точку прямування до надкомпенсації творив комплекс меншовартости в тому відмінному забарвленні, яке ми назвали «почуттям кривди», то надкомпенсація могла йти теж по лінії етично-ідилічного мрійництва з його вірою в прихід рахманного царства правди, братерства й вселюдських ідей. Від цієї віри не були вільні погляди соціялістично-ліберальних укр. політ. груп. Могла також поставати, ймовірно в комбінації з підсвідомим жіночо-мазохістичним компонентом укр. душі (мазохізм — шукання насолоди в стражданні) надкомпенсація шляхом піднесення «авреолі страждання».

Одним із характеристичних наслідків комплексу меншовартости є настанова реактивної аґресії (ворожости), що, виступаючи при одночасному натиску зовнішніх чужонаціональних сил, які цій настанові не дозволяють виявитися, переходить в несвідоме. Людина в стані, який викликає комплекс меншовартости, має всі причини виявляти ворожість до спричинників комплексу, а, не маючи спроможности (через нерівність сил) їх назовні виражати, змушена їх придушувати. Нагоди до розвантаження цих здавлених і відтиснених настанов трапляються найчастіше в своєму гуртково поділеному (див. вище — Соціопсихічні чинники) національному середовищі. Тому розвантаження настанов аґресії серед самої нац. укр. групи мали і мають місце, часто відбувалися й відбуваються з досить великою наснагою.

Якщо шари персонального несвідомого з частим в укр. життьовій ситуації комплексом меншoвартости неґативно впливають на укр. психіку, порушуючи рівновагу укр. індивідуального і збірного психічного життя, — то, навпаки, вплив найглибших шарів «колективного несвідомого» на формування укр. психіки цілком позитивний.

Найглибші шари психіки містять у собі вже не особисті «відтиснені переживання» в формі комплексів персонального несвідомого, але (за Юнґом) успадковані тривкі сліди позаперсональних і надперсональних збірних, часто повторюваних переживань людських збірнот, племінних чи нац. груп. Сліди ці існують у колективному, спільному для всієї збірноти несвідомому, немов «порожні форми», що мають динамічну тенденцію виповнятися певними праобразами-уявленнями, безпосередньо зв'язаними з тими типовими колективними переживаннями і ситуаціями, які їх викликали. Такі праобрази-уявлення з прямуваннями, які з них виникають, — це, за Юнґом, т. зв. «архетипи». Прикладами таких архетипів у нар. творчості є містичні та казкові мотиви демонів, героїв-провідників людських громад, магів-пророків і т. д. Пов’язані з типовими, завжди в бутті людства повторюваними переживаннями і ситуаціями, архетипи мають у собі дуже велику притяжну чи рушійну психічну силу, що може великою мірою впливати на людську душу, зворушувати її й керувати нею. Так, напр., Юнґ зауважує, що страхіття останньої війни можна вважати проривом у сферу збірної дії нім. народу захованого в глибоких надрах германського »колективного несвідомого« архетипу Вотана. Якість архетипів та їх взаємовідношення в колективному несвідомому певної людської групи проявляються, за Юнґом (як сказано), у віруваннях, переказах, мітах, а часто і в літ.-мист. творчості.

Якщо прийняти ці засновки, то буде ясно, що на формування цілости нац. психіки інакше мусіла впливати, напр., архетипова констеляція демонів і демонічних сил у найглибших надрах рос. несвідомого (див. «Бєси» Достоєвського за працею І. Мірчука), а інакше, зовсім відмінно, — як переконує нас м. ін. укр. літ. творчість, наскільки вона є безпосереднім виявом найглибших психічних шарів, — укр. «колективне несвідоме». Ті, хто писали про психологію укр. народу (І. Мірчук, Д. Чижевський) підкреслювали, що саме укр. література цілком винятково насичена і надхнена «духом землі», містичною зв'язаністю з землею. Осередком укр. колективного несвідомого можна вважати злеліяну в переживаннях і життьових досвідах хлібороба — архетипову «magna mater» — добру землю, Деметру (Мати-Природа у Франка), що в променях її ласки навіть демони перетворюються на дрібних із гумором змальованих, дещо комічних чортів (І. Мірчук). Для характерології укр. народу має важливе значення те, що архетипова констеляція його «колективного несвідомого» свідчить про добру первісність і первісну доброту найглибшої сфери укр. психічности.

Просмотров: 418

Вернуться в категорию: Почва

© 2013-2022 cozyhomestead.ru - При использовании материала "Удобная усадьба", должна быть "живая" ссылка на cozyhomestead.ru.