рус | укр

Главная

Контакты

Навигация:
Арсенал
Болезни
Витамины
Вода
Вредители
Декор
Другое
Животные
Защита
Комнатные растения
Кулинария
Мода
Народная медицина
Огород
Полесадник
Почва
Растения
Садоводство
Строительство
Теплицы
Термины
Участок
Фото и дизайн
Хранение урожая









Де ж сонце?

Передсвіт. З височини далекого неба ллється біле світло, ще миготять бліді зорі. Ледви помітні темні обриси високої гори. Під нею — ніч.

На шпилю гори гостроверха скеля, на ній — молодий Орел. Як прозорливий Пророк, пронизує він гострими очима темряву, щоб впіймати перший промінь сонця.

І дивиться в чорно-синю безодню на білі зорі. Там Жайворонки, заховані десь у глибині небес, десь аж із-під білих зорь витають майбутній прихід сонця дзвоном пісень, що перерізують нерухоме повітря по всіх напрямках.

Із своєї високости вони перші, як чутливі поети, сповіщають про його хід на ще темну землю. Їм до такту, мов весільні бубни, по всьому степу бють перепели.

Небо і земля починають прокидатися від сну ночі.

Орел молодий, повернувши набік голову, дивиться далекозорим оком у небесну височінь — ген, за білі зорі...

Вирівнявся, стрункий, напружився: впіймав чуйним ухом десь неподалеку легеньке шумування крил. Присів, щоб одлетіти, аж побачив біля себе Сича.

— Кажуть, що з цієї скелі можна побачити сонце. Я хочу його бачити.

— Сонце видно звідусюди, як тільки воно зійде.

— Звідусюди? Я хочу подивитись як воно буде сходити.

— Лети за мною в небесні простори і зараз-же його побачиш.

— Але-ж я не можу так високо піднятись: я ледве з долини злетів на цю скелю... Я дуже стомився...

— Коли сонце освітить землю, то його видно і в долині, і в лісі... скрізь...

— Я там ніколи це бачив Сонця. Я тільки з цієї високої скелі можу його побачити. За цим я й летів сюди. Кажуть, що воно таке чарівне і вабливе.

— Ну, то дожидай хоч тут.

Орел знявся і полетів у височінь. Там, молодий, купався в проміннях вічного Сонця, співав нікому нечутну славу його силі й духові.

Старий Сич сидів на скелі насупившись і ждав.

Світало що-раз більше.

Під скелею вже розіслалася зелена долина, що ховалася з одного боку в далекому лісі, а з другого доходила аж до моря. У долині почало воскресати життя...

Білі зорі гасли, а з-за моря рожевий світ, молодив усю природу.

І що більше світало, то очі Сича меньше починали бачити, а самого хилило до сну.

Та він перемагав себе, пильніше вдивлявся в крайнебо, звідки почало вже викочуватися рожеве Сонце.

Раптом із високости сів-упав Орел.

— Я вже налюбувався Сонцем. Сьогодня воно ясне, велике і, як завжди, непереможне. Та ось воно вже сходить і над землею. Бачиш?

— Де-ж воно? Де?

— Дивися через долину — он висить над морем.

Сич занепокоївся.

— Хіба отта велика куля єсть Сонце? Хіба воно гарне? Я ледве її бачу… Ой, горе-ж мені, горе! Як раз насуває ніч темна!

— Ніч уже минула. То день починається, то Світло йде до нас.

— Хіба світло чорне? Чому-ж воно так пече мені очі? І яке-ж воно єсть світло, коли мені вже нічого не видно? Ні тієї чорної кулі, ні тебе, Орле... Для мене прийшла чорна ніч.

— А для всіх — світлий день. Я тепер бачу далеко-далеко, — ген, аж на той бік моря...

— Та покажи ж мені Сонце! О, Сонце, Сонце! Не вже-ж я тебе і тут не побачу?

— Та-ж Сонце проти тебе. Воно вже освітило всю землю: світить і в долині, і в лісі... скрізь.

І Орел одлетів на-зустріч Сонцю.

Сич занепокоївся, заметушився.

— Стрівай! молю тебе, — покажи: де-ж Сонце? — кричав він Орлові вслід. — Де-ж чарівливе світло?...

Просмотров: 277

Вернуться в категорию: Огород

© 2013-2019 cozyhomestead.ru - При использовании материала "Удобная усадьба", должна быть "живая" ссылка на cozyhomestead.ru.