рус | укр

Главная

Контакты

Навигация:
Арсенал
Болезни
Витамины
Вода
Вредители
Декор
Другое
Животные
Защита
Комнатные растения
Кулинария
Мода
Народная медицина
Огород
Полесадник
Почва
Растения
Садоводство
Строительство
Теплицы
Термины
Участок
Фото и дизайн
Хранение урожая









Арії і Орії

Для позначення людей і соціальних систем, які більше тяжіють до атакуючого або обороняючого начала, застосовуються два терміни — «арії» та «орії». Вони класифікують людей не за статевими ознаками (адже багато жінок є арійками, а чоловіків — орійцями), а за комплексом рис характеру, які визначають схильність до перетворення-атаки або збереження-оборони. Цікаво, що пересічний українець зазвичай чітко ідентифікує себе з однією чи другою групою.

Зверніть також увагу, як ці дві групи виглядають в очах одна одної. Орії вважають аріїв авантурниками, фантазерами, екстремістами, експансіоністами. Арії критикують оріїв за їхні консерватизм, обережність, сектантську замкненість та інтелектуальну зашореність.

Але яким чином кожна група так виразно відчуває спорідненість зі своїм іменем і категорично не сприймає чужого?

Відповідь на це запитання дає наука ФОНОСЕМАНТИКА.Почнемо з того, що будь-яке слово має два змісти. Перший (лексико-семантичний зміст) — слово як символ, що позначає якийсь об’єкт чи процес, другий (фоносемантичний зміст) — слово як набір звуків, що сам собою викликає у людини певну реакцію. Свідомість дорослої людини при слуховому сприйнятті слів зайнята переважно першим змістом. А от реакція на слово як на набір звуків відбувається підсвідомо і переживається людиною у вигляді визначеного емоційного забарвлення. Цей другий зміст слова одержав назву фоносемантичного значення. Коли ви чуєте незрозумілу іноземну мову, то реагуєте на неї тільки як на набір звуків, — таких самих, як шелест вітру, стукіт дощу, спів птахів, грім грози. І тільки тоді, коли вивчите незрозумілу для вас мову, ви почнете реагувати на той лексико-семантичний зміст, що несе в собі цей набір звуків.

Так от, слова «арій» і «орій» несуть різний фоносемантичний зміст і тому викликають відповідний (приємний або неприємний) резонанс у носіїв відповідно «арійської» (атакуючої) і «орійської» (впорядковуючої, оборонної) ментальності.

Якщо фоносемантика є наукою, то чи можна сказане вище перевірити точними методами і вийти на кількісні характеристики?

У людській підсвідомості кожен мовний звук має своє значення. Уперше такі значення за допомогою опитування великої аудиторії почав з’ясовувати американець Чарльз Осгуд. У нас цим займався доктор філологічних наук Олександр Павлович Журавльов. Фоносемантичні дослідження він провів у Калінінградському державному університеті, експериментуючи зі своїми студентами. У докторській дисертації професора Журавльова[308] кожному звуку було присвоєне його неповторне фоносемантичне значення (оцінка, якісна характеристика) за 25-ма шкалами: добрий—поганий, красивий—потворний, радісний—сумний, світлий—темний[309] тощо.

У свою чергу, якісні фоносемантичні шкали дають змогу оцінювати вплив звуків на психічний стан людини. Кожне слово складається зі звуків, отож для оцінки впливу на людину певного слова як конкретного набору звуків можна шляхом спеціальних розрахунків визначити — за всіма цими 25-ма шкалами — його загальне фоносемантичне значення. Звісно, це під силу тільки комп’ютерам, які працюють на основі відповідних програм. Сьогодні кожен, хто має доступ до Інтернету, може звернутися до програми фоносемантичного аналізу[310] і визначити, яким чином у людській підсвідомості сприймається те чи інше слово (принаймні у першому наближенні).

Недоліком програми є те, що вона має лише російськомовний інтерфейс, тому не може точно проаналізувати вхідні дані з українських слів, наприклад, з глотковим українським звуком [г] (на противагу проривному російському [ґ]). Крім того, незрозуміло, наскільки вірно вона моделює сприйняття звуків представниками різних народів і рас. Проте вибіркова перевірка підтвердила доволі надійні результати для багатьох українських слів, важливо лише записувати їх російськими літерами і вказувати наголос, наприклад: «Украйи*на», «а*рийи», «о*рийи», «украйи*нци» тощо. Цікаво, що, згідно з результатами згаданої комп’ютерної програми, більшість українських слів звучить значно сильніше, світліше і милозвучніше у порівнянні з російськими відповідниками.

Незрозуміло, чому це російськомовній програмі більше «подобаються» українські слова? Узагалі-то росіяни начебто вважають свою рідну мову милозвучнішою, аніж українська...

Можливо, в силу певних обставин методика професора Журавльова виявилася найкраще пристосованою саме для «українського вуха». По-перше, він експериментував зі студентами свого університету, а вони переважно були переселенцями з України і Білорусі (після другої світової війни з Калінінградської області виселили майже всіх німців). У Калінінграді й досі живе багато українців, а у працях із фоносемантики разом з Журавльовим згадуються такі прізвища, як Левицький і Величковський. По-друге, імовірно, що для своїх фоносемантичних експериментів Журавльов запрошував студентів «з музичним слухом» (без якого дуже важко дати характеристику звукові за 25-ма параметрами), а такими виявлялися в основному українці як представники народу з найрозвиненішою у світі пісенною культурою(див. 2.6. «Галли — кельти»).

Проте може бути й інше пояснення, чому програмі більше «подобаються» українські слова. Можливо, що фоносемантичний вплив на підсвідомість пов’язаний із загальнолюдськими інваріантами (константами, архетипами), які виявляють себе незалежно від етнічних відмінностей, а українська мова разом з італійською визнані наймилозвучнішими мовами світу.

Тож якими є результати фоносемантичних досліджень стосовно слів «арій» і «орій»? Чи зафіксувала програма якісну різницю між ними?

Комп’ютерний фоносемантичний аналіз показав, що обидва слова мають дуже світлий і позитивний вплив на підсвідомість:

«арії» — хоробре, величне, гарне, просте, голосне, красиве, гладке, яскраве, радісне, гаряче, активне, швидке, легке, округле, могутнє;

«орії» — хоробре, велике, величне, гарне, просте, голосне, красиве, гладке, яскраве, світле, сильне, активне, округле, могутнє.

Якщо ж проаналізувати різницю між цими двома рядами характеристик, то отримаємо:

«арії» — радісне, швидке, легке;

«орії» — велике, світле, сильне.

Таким чином, хай би як скептично ми поставилися до машинного аналізу нюансів, що відрізняють ці два слова, але комп’ютер таки виявив найсуттєвіше: РАдісний динамізм аріїв і МАсивну силу оріїв. Якщо вдатися до біологічних аналогій, то це нагадує рухливість сперматозоїдів і спокій яйцеклітини, яка більша за них у тисячі разів.

Отже, випадає так, що арії — це активна меншість, а орії — пасивна більшість?

Не зовсім так. Насправді і арії, і орії є хоробрими, могутніми і активними (дивись результати комп’ютерного аналізу), просто активність перших виявляється в ситуаціях атаки, а активність других — у ситуаціях оборони та впорядкування.

Просмотров: 456

Вернуться в категорию: Народная медицина

© 2013-2022 cozyhomestead.ru - При использовании материала "Удобная усадьба", должна быть "живая" ссылка на cozyhomestead.ru.